ЖАНР: Романси

Ой у полі три тополі,
Та всі зеленіють.
За одною дівчиною
Усі хлопці мліють.

Ой не млійте ви, молодці,
Не сушіть голівоньки –
Наїхали чужі хлопці,
Взяли дівчиноньку.

Наїхали чужі хлопці
Сивими конями,
Та й забрали дівчиноньку
З чорними бровами.

Тепер в тої дівчиноньки
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому
Піють соловейки.

Пійте, пійте, соловейки,
Всіма голосами,
А я піду в сад вишневий,
Вмиюся сльозами!

Запис та обробка Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот – ХОР (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – КЛАВІР (PDF, mp3):

Ой чия ж то крайня хатка
Вікном до дороги?
Не рад би я повернути –
Несуть мене ноги!

Не рад би я повернути –
Ведуть мене очі
Та й до тої дівчиноньки
Де гуляв я з ночі.

А в моєї дівчиноньки
Мальовані двері,
Мені гай ся розвиває,
Як іду до неї!

Мені гай ся розвиває,
Рута зелененька…
Нема в світі дівчиноньки,
Як моя Оленка!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Соло: Надія ЗЯБЛЮК (сопрано). Ансамбль “Криниця” Етнографічного хору “Гомін”. Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Академічний камерний хор “Хрещатик”, солістка Наталія КРАВЧЕНКО; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Останні квіти у саду
Вже геть пов’яли, помарніли…
Мороз нагрянув на біду,
і в темну ніч в старім саду
Без жалю поморозив квіти,
Без жалю… На біду…

Пройшла весни щаслива мить –
Ні наздогнати, ні вернути…
Пройшла… А серце все щемить,
Що все так скоро спливло, як мить…
Навіки відбулось, минуло…
А серце все щемить…
 

Слова і музика Романа Купчинського

Пиймо, друзі, грай, музико, – нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино!

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Приспів.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій”.

Приспів.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!

Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?

Рости, рости, подивися
За синєє море –
По тім боці моя доля,
По цім боці горе.

Там десь милий чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу –
Його виглядаю…

…Отак тая чорнобрива
Плакала, співала,
і, на диво, серед степу
Тополею стала.
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий,
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море,
Широке синіє.

Чумак іде – подивиться,
Та й голову схилить.
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.

Подивиться – серце мліє:
Кругом ні билини,
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Черкаська обл., Драбівський р-н, с.Великий Хутір. Від бандуриста Михайла Коваля та його родини. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко, 1997 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Птичка невеличка по полю літає, (2)
По полю літає.

По полю літає, травку розгортає, (2)
Травку розгортає.

Травку розгортає, сокола шукає, (2)
Сокола шукає.

Соколе ж мій ясний, ти мій друг прекрасний! (2)
Ти мій друг прекрасний.

Гордуєш ти мною, як вітер травою, (2)
Як вітер травою.

Як вітер травою, мороз – долиною, (2)
Мороз долиною.

Мороз долиною, козак – дівчиною, (2)
Козак дівчиною.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова Ісидора Мидловського, музика Віктора Матюка.

Соло: Надія Зяблюк (сопрано). Інструментальний супровід: Людмила Скірко (фортепіано), Олександр Ткаченко (альт) (mp3):

Родимий краю, село родиме,
Вас я вітаю, місця любимі!
Зелені ниви, ліси й могили,
Щасливі з вами дні ми уплили.

Мала хатино, стріхо низенька,
Люба родино, нене рідненька!
Вас повитати душа бажає –
Потіхи більше в світі немає!

І ти, кринице, свідку любові,
Вітай, сестрице, вітай мя знову!
Скажи ми правду, правду щирішу:
Чи ще знайду я любов давнішу?

Тут і гарніше дуб зеленіє,
Тут і тепліше сонечко гріє.
При вас бажаю віку дожити,
В рідній землиці навік спочити.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Гармонізація Леопольда Ященка.

Одноголосний варіант пісні – на іншу мелодію: “Ой світи, місяченьку, понад биструю річку”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Світи, місяченьку, най перейду річку!
Світи місяченьку, най перейду річку
До милої на всю нічку!

Річку перескочу, то й ніг не намочу.
Най ніхто не знає, най ся не питає,
До котрої дівки ходжу.

Прийшов під віконце – вечеряти сіли.
А моя миленька, голубка сизенька,
Вечеряти не сідає.

Вечеряти не сідає, дрібні листи пише.
Дрібні листи пише, дитину колише,
З буйним вітром розмовляє.

Ой вітре, вітроньку, скажи ми правдоньку:
Чи він мене любить, чи він мене дурить,
І лиш ходить на зрадоньку?

Як він мене любить, най Бог помагає!
Як він мене дурить, як він мене дурить,
То йго тяжко покарає!
 

Світи, світи, місяченьку,
Та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький,
До мене ще хоч раз.

Я до тебе більш не прийду,
Нехай хтось інший йде −
Є у мене люба дівчина,
Вона на мене жде.

Був я, був я, дівчинонько,
У твоєму саду,
Чув я, чув, як ти присягала
іншому козаку.

Мала б я орлині крила,
Ще й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла
Серед опівночі.

Continue reading “СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ (лірична)” →