ЖАНР: Про жіночу долю

Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Василівка. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Людмили Заковоротньої.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Із-за моря, ой із-за моря та й вітер повіває,
А мати в дочки та й про життя пита(є).

Мати в дочки, ой мати в дочки та й про життя питає.
Ой спитай, мати, та й сірого утя(ти).

Спитай, мати, ой спитай же ж, мати, та й сірого утяти −
Ой сіре утя та й по морю плава(є).

Сіре утя, ой сіре утя та й по морю плаває −
Ой воно ж моє та все горечко зна(є).

Перше горе, ой перше горе − та й свекруха лихая,
А друге горе − та й дитина мала(я).

Третє горе, ой третє горе − та мій милий ревнивий,
Ой сам поїхав та й у поле ора(ти).

Сам поїхав, ой сам поїхав та й у поле орати,
А мене й узяв та й воли поганя(ти).

Цабе, воли, ой цабе, воли, ой цабе, половії!
Ой пройшли ж мої та й літа молоді(ї)!
 

Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Віри Глушко.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Віра ГЛУШКО:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

І сюди гора, і туди друга,
Та й усе кам’яная.
Ой куди їдеш та й од’їжджаєш,
Ой любов дорогая?

Ой куди їдеш, та й од’їжджаєш,
Сизокрилий орле,
Ой хто ж мене та й молодую
Ой цей вечір пригорне?

Continue reading “І СЮДИ ГОРА, І ТУДИ ДРУГА (лірична)” →

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Ішла вдова, ішла вдова, й а вдова долиною,
Ой з малим сином, ой да з дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова, й а вдова спочивати,
Ой з малим сином ой да розмовляти.

Ой сину ж мій, ой сину ж мій, й а сину малесенький,
Ой де ж твій батько ой да ріднесенький?

Continue reading “ІШЛА ВДОВА (лірична)” →

Правобережна Україна.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Косили ми сіно, настала негода.
Плакала дівчина, як була молода. (2)

Плакала, плакала, на личку змарніла,
Видно по дівчині – віночка жаліла. (2)

Не жаль мені вінка, ні жодної речі.
Розпустила коси, застелила плечі. (2)

Косу розчесала, плечі застелила,
Вийшла за нелюба – жалю наробила! (2)

Ой жалю мій, жалю, великий печалю,
Що я й наробила – сама ж я й не знаю! (2)

Ой як тяжко-важко самій горювати,
А ще тяжче-важче з нелюбом шлюб брати. (2)
 

Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головинка (нове поселення). Записала Катерина Ковтун 9.11.1995 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Летить галка через балку,
Літаючи кряче.
Моло’, молодая дівчи’, дівчинонька
Ходить гаєм, плаче.

Не пускає мене мати
Рано до криниці,
Ні жи’, ні жита жать, ні льо’, ні льону брать,
Ні на вечорниці.

Раз ізвечора пізненько,
Як мати заснула,
Вийшла, вийшла слухать соло’, соловейка,
Мов зроду не чула.

Вийшла, стала під вербою,
Та й дивлюся в воду:
Яку, яку, мати, красу, красу дала –
Та й не дала долю!

Було б тобі, моя мати,
Цих брів не давати –
Було, було б тобі, моя, моя мати,
Щастя, долю дати!
 

Хрестоматійна пісня з Наддніпрянщини. Побутувала також у середовищі українців за межами України – в таборах та на примусових роботах у Німеччині під час ІІ Світової війни.

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати. (2)

Ой ти зозуленько, чого рано куєш,
Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш? (2)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (2)

Якби мати знала, яке мені горе,
Вона б прилетіла за синєє море. (2)

Якби мати знала, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (2)

Горобчиком хліба, синичкою солі…
Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі! (2)
Варіант:
Ой мамо, ой мамо, як тяжко в неволі! (2)
 

Минулася вечеронька,
Що я вчора їла.

Що я вчора їла…
Що я свому миленькому
Коня напоїла.

Коня напоїла…
А кінь ірже, води не п’є –
Він дорогу чує.

Він дорогу чує…
Десь мій милий, чорнобривий
З другою ночує.

З другою ночує…
Ночуй, ночуй, мій миленький,
Та й не роззувайся.

Та й не роззувайся…
А як буде що питати,
То й не признавайся.

Наддніпрянщина

На городі чорнобиль так низенько стелиться,
А мій милий Михайло в третім селі жениться. (2)

Братіку, сідлай коня, коня білогривого,
Та й поїдем в те село шукать мого милого. (2)

Приїхали в те село – щось мені невесело,
Прийшли на подвір’ячко – минуло весіллячко. (2)

Ой дівчино Тетяно, щось до нас наїхало –
Чи твоя родиночка, чи першая жіночка? (2)

Ой дівчино Тетяно, бери мед-горілочку,
Бери мед-горілочку, частуй мою жіночку! (2)

На городі чорнобиль, на нім білі квіточки,
Чом ти мені не сказав, що в тебе є діточки? (2)

Ой дівчино Тетяно, зоставайся дівкою,
Зоставайся дівкою, а я їду з жінкою. (2)

Обробка Леопольда Ященка

Нехай загородять там, де нелюб ходить,
Нехай стежка буде там, де милий ходить.

Приспів:
Ой мати, мати, калиновий цвіт,
Зав’язала ж мені, мати, за нелюбом світ!
Ой мати, мати, мати,
Час теє жито жати,
Час мені межи люди –
Може, мені легше буде.

Було не рубати зеленого дуба,
Було не давати за того нелюба.

Приспів.

Було не рубати зелену ліщину,
Було не давати молоду дівчину.

Приспів.

Вінниччина. Записав Леопольд Ященко.

Соло: Надія Зяблюк (сопрано) (mp3):

Ой гай, мати, гай, заміж мене дай.
Та не віддай мене будь за якого,
Вроди ж мої жаль.

Бо моя врода, як чиста вода,
А моє личко хороше, рум’яне,
Як повна ружа.

Ой доню ж моя, вибирай сама!
Вибирай, доню, щасливую долю –
Ще ж ти молода.

Ой мамцю моя, вибирала я!
Вибирала я – не вгадала я,
Нещаслива я…

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »