ЖАНР: Побутові

Слова і музика Леопольда Ященка.

Виконує чоловіча група Академічного камерного хору “ХРЕЩАТИК”, керівник Павло СТРУЦЬ; соліст Олександр БІДА:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Місяць із-за хмари промінь покотив,
Золоту дорогу в морі простелив.
Стелеться доріжка у далечині,
Любо йти по морю в легкому човні!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Любо йти по морю в легкому човні!

Я по тій дорозі сам-один пройду,
З буйними вітрами мову поведу.
Хай зрадлива хвиля грає ще й шумить –
Сильних і відважних буря не страшить!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Сильних і відважних буря не страшить!

Дальнії простори манять нас і ждуть,
Піднімай вітрила – нам пора у путь!
Пройдемо крізь шторми, пройдемо крізь ніч,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!

Слова і музика Леопольда Ященка

На берегах Дніпра-Славутича
Ти встав із давнішніх століть,
Проте краса твоя нев’януча
Мене й сьогодні полонить.
    І я іду по тихих вулицях
    До цих завітних берегів,
    І предо мною відкривається
    Жива історія віків.

Приспів (двічі):
Я знову в рідному краю
Знайомі гори пізнаю,
І велич сивої минувшини,
І ясну молодість твою.

Чи ж так давно під цими кручами
На штурм піднявшись як один,
Тебе з неволі визволяли ми
В диму пожарищ і руїн?
    І я дивлюсь на мирні обрії,
    Любуюсь видами Дніпра,
    Та горда пам’ять тих буремних днів
    В моєму серці не вмира!

Приспів (двічі).

Київщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Молодички молодії, (2)
Чи добрі в вас чоловіки, чи лихії? (2)

А у мене мужичище – (2)
Не пускає на вулицю на ігрище. (2)

А я його обдурила – (2)
В полив’янім горшку каші наварила. (2)

Наварила, накормила, (2)
На припічку білу постіль постелила. (2)

Постелила ще й приспала – (2)
Сама пішла на вулицю, погуляла. (2)

Погулявши, йшла додому – (2)
Зустрічає мій старий з коцюбою. (2)

Continue reading “МОЛОДИЧКИ МОЛОДІЇ (жартівлива)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Мрія в рожевім серпанку
Знову явилась мені…
Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує в тишині.

Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує за вікном…
Мрія в рожевім серпанку
Стиха війнула крилом.

Я ж їй сказала: вернися!
Мріє, не зраджуй мене.
Згасне остання зірниця,
Швидко цей сон промайне.

Ранок прийде і розвіє
Чари солодкі нічні…
Люба, закохана мріє,
Згадуй мене хоч вві сні.

Наддніпрянщина

На городі чорнобиль так низенько стелиться,
А мій милий Михайло в третім селі жениться. (2)

Братіку, сідлай коня, коня білогривого,
Та й поїдем в те село шукать мого милого. (2)

Приїхали в те село – щось мені невесело,
Прийшли на подвір’ячко – минуло весіллячко. (2)

Ой дівчино Тетяно, щось до нас наїхало –
Чи твоя родиночка, чи першая жіночка? (2)

Ой дівчино Тетяно, бери мед-горілочку,
Бери мед-горілочку, частуй мою жіночку! (2)

На городі чорнобиль, на нім білі квіточки,
Чом ти мені не сказав, що в тебе є діточки? (2)

Ой дівчино Тетяно, зоставайся дівкою,
Зоставайся дівкою, а я їду з жінкою. (2)

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.

Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.
 

Обробка Миколи Леонтовича.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком.
Гей, гей, з Дону додому.

За плечима торбина
Ще й латана свитина.
Гей, гей, дочумакувавсь.

Постій чумак, постривай,
Шляху в людей розпитай.
Гей, гей, чи не заблудивсь.

Мені шляху не питать,
Прямо степом мандрувать.
Гей, гей, долю доганять.

Пішла доля ярами,
Зеленими лугами.
Гей, гей, не вмів шанувать.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Співає Етнографічний хор “Гомін”, супровід – музики: родина Вербовецьких – Богдан, Данило, Соломія, Марко і Уляна, Леопольд Ященко, Катерина Міщенко. Запис із авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Над схилами Дніпра
Погожий вітер віє, –
До наших берегів
Прийшла весна!
Красується-зроста
Наш славний Київ,
Квітує наша рідна
Сторона!

Continue reading “НАД СХИЛАМИ ДНІПРА (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Де Черемош шумить,
І лісами вкриті гори,
Даль потопа в імлі
І смерека з вітром говорить.
Там квітують сонячні долини
У обіймах щедрої весни,
І погожий вітер з полонини
Навіва їм тихі сни.

Ой немає в світі краю, –
Я знаю, я знаю, –
Як мої високі гори,
Як рідна моя земля!
Як мої високі сині гори,
Як рідна моя земля!

Гордо трембіти клич
Лине над зеленим плаєм:
То молодий вівчар
Свою душу розважає.
І здалека тихою луною
Обізвались скелі кам’яні.
І бредуть отари під горою
У надхмарній вишині.

Будь же славна, Верховино,
Моя прекрасна і вільна,
Ви, мої високі гори,
Ти, рідна моя земля!
Ви, мої високі сині гори,
Ти, рідна моя земля!

Західне Поділля. Від товариства “Вертеп”, м.Тернопіль. Записала Людмила Іваннікова, травень 1991 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Налетіли гуси з далекого краю,
Спили-сколотили воду на Дунаю. (2)

Гуси воду пили, люди говорили:
Мусить война бути, бо вже йдуть рекрути. (2)

Бо вже йдуть рекрути, хлопці молодії,
Лишають дівчата і батьки старії. (2)

Вийшла стара мати на високу гору,
Кличе свого сина із війська додому. (2)

Верни, мій синочку, верни додомочку,
Най я тобі змию ще раз головочку. (2)

Як єси не змила, як я був при тобі,
Тепер ми не змиєш, бо я жовняр собі. (2)

Бо я жовняр собі понад жовнярами,
Більше не поверну до рідної мами. (2)

Тепер мене змиють дощі майовії,
Кучері розчешуть кулі сталевії. (2)