ЖАНР: Ліричні

Слова Семена Гулака-Артемовського, мелодія народна. З друкованих джерел. Редакція хору “Гомін”.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот − МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − ЧОЛОВІЧИЙ ХОР (PDF, mp3):

Стоїть явір над водою, в воду похилився.
На козака пригодонька − козак зажурився. (2)

Не хилися, явороньку, − ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченьку, − ще ж ти молоденький. (2)

Не рад явір хилитися − вода корінь миє.
Не рад козак журитися − само серце ниє. (2)

Ой од’їхав з України козак молоденький,
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. (2)

Десь поїхав на чужину, та й там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув. (2)

Звелів собі насипати високу могилу,
А в головах посадити червону калину. (2)

Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті. (2)
 

Слова Мусія Кононенка, мелодія народна. Редакція хору “Гомін”.

Етнографічний хор “ГОМІН”. Запис поч.1990-х рр. (mp3):

Співає Етнографічний хор “Гомін” імені Леопольда Ященка, керівник Валентина Команчук. Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс хорових колективів, Національний музей народної архітектури та побуту, Київ, с.Пирогів, 03.06.2018.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,
На небі зірка миготить,
Отари з поля поспішають
У холодочок відпочить.

Блакитне небо огорнуло
Усю рослину, всіх людей,
Село в садочках потонуло,
Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, ти мій раю,
Ти чарівниченько моя!
Я без кінця тебе кохаю,
Ще більш кохати хочу я!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сховалось ясне сонечко
Та й за густий лісок;
Озвись до мене, серденько,
Прилинь хоч на часок.

Озвись лужком-долиною,
Попід зелений гай…
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!
Гей, гей, гей, гей-я,
Гей, гей, гей-я, гей!
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!

Запала ніч невидная,
А на душі – зима…
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
Гей, гей, гей-я, гей!
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
 

Обробка Леопольда Ященка.

Фрагмент ювілейного концерту до 50-річчя хору “Гомін”, Київ, Центр художньої та технічної творчості “Печерськ”, 02.06.2019 – гурт “Рідна пісня” і чоловічий хор “Чумаки” під керівництвом Василя Триліса:

Варіант без обробки – з архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Та болять ручки, та болять ніжки,
Гей, та й пшениченьку жнучи.

Та й пшениченьку жнучи…
Гей, та й уже ж мені надокучило,
Гей, та й миленького ждучи.

Ой нема мого та й миленького,
Гей, та й нема мого пана.

Та й нема мого пана…
Гей, та й уже ж моя та й білая постіль
Гей, та й пилочком припала.

Continue reading “ТА БОЛЯТЬ РУЧКИ, ТА БОЛЯТЬ НІЖКИ (лірична)” →

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Така її доля… О Боже мій милий,
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі? Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю – вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає – дума, заблудив.
 

Лемківщина. Редакція Леопольда Ященка.
Джерело: Там на Лемковині помедже горами: Туристський пісенник / Упор. Лех Лях [Лех Конопніцький]. – Варшава, 1981. – 62 с., іл., нот. – С.42.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Там за селом дражка висипана,
Ходить по ній мила заплакана,
Ходить, ходить, ручки заламує,
Же їй милий дома не ночує.

Мила моя, де ти була вчора?
Я приходив – не було тя вдома.
Ой пасла я при Дунаю пави,
Де не було за сім років трави.

Continue reading “ТАМ ЗА СЕЛОМ ДРАЖКА ВИСИПАНА (лірична)” →

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль

Там у лісі під калинов
Стояв козак із дівчинов

Ти, дівчино, мудра на всіх,
Відгадай ми загадок сім.

А що росте без коріння,
А що сходить без насіння?

А що грає – голос має,
А що плаче – сліз не має?

А що біжить без прогону,
А хто любить чужу жону?

А хто любить люльку курить,
А хто буде дівча дурить?

Continue reading “ТАМ У ЛІСІ ПІД КАЛИНОВ (лірична)” →

Карпати.

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Тече річка невеличка, понад річков став. (2)
Плив я річенькою, плив, та й до берега приплив,
Та й до тої дівчиноньки, що вірно любив.

Ой дівчино моя мила, скажи ти мені,
Чи ти мене вірно любиш, а чи, може, ні?
Бо у мене є жура: любить іншого вона!
Що ми з того, що ти файна, як ти не моя!

У неділеньку раненько всі дзвони гудуть,
А вже тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.
Бо вже ж тая дівчина не одного зрадила,
Не одного козаченька з розуму звела!
 

Тече річка невеличка з вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.

Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати:
А чи мені женитися, а чи тебе ждати?..

А я ж тобі, козаченьку, і раджу, й не раджу –
Я з тобою вечір стою − на другого важу!..

Бодай тебе, дівчинонько, з такою радою!
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!..

Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як у млині на камені пшениченька зійшла!..

Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився!..

Ой у млині на камені пшениченька зійшла –
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла…

Ой у лісі при дорозі сухий дуб розвився –
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився…

Закарпаття.

Тиха вода, тиха вода гей лем на бескиді,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Рада би-м я, рада би-м я ту водицю пити,
Рада би-м я, рада би-м я з милим говорити!

Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.

Бодай же тя, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло!
Не забув я, не забув я, лем собі думаю −
Не з тобою, не з тобою говорити маю!

Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби, та й не люби нараз дві дівчини!
Дві дівчини, дві дівчини − то велика зрада:
Одна плаче, одна плаче, друга тому рада.