РЕПЕРТУАР: Кобзарський Цех
Збірник пісень “КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ”
КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху / Упорядники Леопольд ЯЩЕНКО та Катерина МІЩЕНКО. – К., 2005. – 186 с., нот.
Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і прагне долучитися до самобутнього українського звичаю – колядування та щедрування. Тут є пісні на всі смаки – від концертних обробок до простого народного викладу; від прадавніх коляд про створення світу до сучасних авторських пісень, які живуть поміж людьми. Окремо додані примовляння та побажання господарям, доречні і в хаті, і на сцені.
Збірник стане у пригоді фольклорним колективам, стихійним колядницьким гуртам, освітнім закладам і дитячим мистецьким студіям. Тож колядуймо разом – господарю, господині й господарській дитині; зігріймо піснями кожну оселю! Хай Світле Різдво і багатий Щедрий вечір завжди будуть з нами – рік од року, вік од віку!
Continue reading “Збірник пісень “КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ”” →
Збірник пісень “КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО”
КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО (українські народні календарні пісні весняно-літньої пори з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху) / Упорядники Леопольд ЯЩЕНКО та Катерина МІЩЕНКО. − К., 2007. − 256 с., нот.
Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і українські традиції. Адже красна весна й тихе літо − це проводжання зими й закликання весни, розмаїтий Великдень і урочиста Трійця, вогняне купальське свято і щедрі обжинки… Усі ці свята успадковані нами з глибокої давнини.
Календарні пісні − мова традиційних свят. І нині у ваших руках невеличка добірка, “словничок” цієї мови, якою наші предки розмовляли з пробудженою землею, буйним зелом і щедрим урожаєм. Тут є пісні на всі смаки − від концертних обробок до стихійного розспіву і автентичного народного викладу; пісні обрядові, ліричні, побутові; “дорослі”, молодіжні й дитячі…
Continue reading “Збірник пісень “КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО”” →
А НАШ ІВАНКО ДВІ СВІЧІ СВІТИВ (колядка парубкові)
Вінницька обл., Бершадський р-н, с.Романівка. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко, 1997 р.
Співають дівчата з “сєдовського” колядницького гурту Київського Кобзарського Цеху. Фрагмент відеозапису з Першого Всеукраїнського огляду автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах − Харків, грудень 1997.
Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):
А наш Іванко дві свічі світив.
Приспів:
Ой дай Боже!
Дві свічі світив, як місяць сходив.
При першій свічі коника сідлав.
При другій свічі брата розбуджав.
Вставаймо, брате, на полювання.
Та вполюємо куну на шубу.
А тобі, брате, куна на шубу.
А мені буде дівка до шлюбу.
БАЛАМУТ (танець)
Центральна Україна.
У “сєдовському” гурті Київського Кобзарського Цеху “Баламут” танцювали як народний “Падеспань”.
Комп’ютерне відтворення нот для ДВОХ СКРИПОК – редакція Едуарда ДРАЧА (PDF, mp3):
Баламуте, вийди з хати,
Хочеш мене закохати!
Закохати та й забути –
Всі ви, хлопці, баламути.
Поки тебе не любила,
Тоді легко в світі жила,
А тепер я гірко плачу,
Доки тебе не побачу.
Баламуте, бійся бога,
Ти багатий, а я вбога,
Ти багатий ще й хороший
А я бідна та й без грошей.
Баламуте всього світу,
Збаламутив мої літа,
Збаламутив мою душу,
Через тебе плакать мушу.
Continue reading “БАЛАМУТ (танець)” →
БІГЛА ГАЛОЧКА РАНО ПО ВОДУ (колядка дівчині)
Київська обл., Броварський р-н, с.Літки. Записала Ярослава Музиченко. Розшифрувала Катерина Міщенко.
“Сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху, Щедрий вечір 1998 року, Ірпінь (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Бігла Галочка рано по воду. Ой рано!
Із золотими відеречками. …
Та й ускочила в попів городець. …
Та й ізорвала квітку на цвітку. …
Та й приложила к свому личеньку. …
Коли б я така, як цяя квітка. …
То би я пішла за королевича. …
В королевича легко робити. …
Легко робити, мед-вино пити. …
Мед-вино пити, хороше ходити. Ой рано!
Ой рано, рано,
А ще раніше – на зорі!
ВЕДУ РУСАЛКУ (русальна)
Чернігівщина. Записав Олександр Правдюк, 1960-ті рр.
Співають дівчата з “сєдовської” майстерні Київського Кобзарського Цеху: Ярослава Пришедько, Ярослава Музиченко, Мар’яна Музика, Христина Білан і Євгенія Шевченко; Трійця 1997 року:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Веду русалку із бору до бору,
Ой рано, рано, із бору до бо(ру).
Із бору до бору…
Сама, молода, вернуся додому,
Ой рано, рано, вернуся додо(му).
Вернуся додому в свекрову комору,
Ой рано, рано, в свекрову комо(ру).
Дівочки-сестрички, дайте мні споднички,
Ой рано, рано, дайте мні сподни(чки).
Хлопчики-браточки, дайте мні сорочки,
Ой рано, рано, дайте мні соро(чки).
ВЕРТЕП
За виданням: Радуйся, земле, коляда іде! / Автор-упорядник Ярослава Музиченко. – Київ: Смолоскип, 2001. – 80 с., іл., нот.
Цей варіант Вертепу показували у середині 1990-х років учасники дитячої студії хору “Гомін”. Автор первісного тексту нам, на жаль, не відомий. Відтоді вистава потроху редагувалася київськими колядницькими гуртами.
Від своїх початків Вертеп — це народний ляльковий театр. Точніше, різдвяна вистава, яка оповідає про народження Христа. Будиночок Вертепу (шопку) на Різдво урочисто виносили з церкви, і колядники обходили з ним хати, всюди показуючи виставу.
Шопка — це скринька, ніби хатинка на два поверхи. Її можна змайструвати з дерева, з цупкого картону, дах зробити з соломи. Ляльки для Вертепу вирізьблюють з дерева, ліплять з глини, виготовляють їм ганчір’яний одяг.
Традиційний Вертеп має дві частини: містеріальну та світську. У першій персонажами є Йосип, Ангели, Три Царі, Волхви й Пастухи (ця дія відбувається на верхньому поверсі). У другій частині (на нижньому поверсі) діють цар Ірод, Чорт, Смерть та герой-Запорожець.
Нині все більше поширюється Вертеп без шопки й ляльок — його учасники самі перевдягаються персонажами цієї народної драми.
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)
Слобожанщина. Записала Людмила Іваннікова від дитячого колективу. 1990-ті рр.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку напряла й соро(чку).
Що сорока оснує, а ворона витче,
А білії лебеді та й вибілять на воді.
Що у тих багачок повні скрині сорочок,
А у мене одна та й та чиста щодня.
Що звечора намочу, опівночі толочу,
А сонечко блисне – сорочечка й вис(не).
А сонечко блисне – сорочечка й висне,
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель.
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель,
А сонечко у вікні – сорочечка й на мені.
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)” →
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)
Харківщина. З репертуару ансамблю “Слобожани”, м.Харків, керівник Віра Осадча. 1990 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку на сорочку пря(ла). Гу!
Весняночко-паняночко, де ж ти забарилась?
Десь у лісі на горісі хвостом зачепи(лась). Гу!
Дозволь мені, моя мати, веснянки почати,
Бо вже мені надоїло квітки вишива(ти). Гу!
* * *
Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Нема дівці переходу через бистру во(ду)! Гу!
Перебрела три річеньки, половину ставу.
Не вводь мене, козаченьку, в великую сла(ву). Гу!
Ой сама ж ти, дівчинонько, себе в славу вводиш,
Що пізненько, не раненько по юлиці хо(диш). Гу!
Ой як мені, козаченьку, пізно не ходити –
Як візьмеш ти за рученьку, не хочеш пусти(ти). Гу!
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)” →
ВІНЕЦЬ, або ЗАВ’ЯЖЕМ, ЗАВ’ЯЖЕМ, ЗАВ’ЯЖЕМ ВІНЕЦЬ (веснянка-гра)
Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.
Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)
Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)