РЕПЕРТУАР: Гомін (великий хор)
ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН (лірична)
Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає,
Хто в любові не знається, той горя не знає. (2)
А я, молода дівчина, та й горя зазнала –
Вечероньки не доїла, нічки не доспала. (2)
Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця –
Іще очі й не дрімали, а вже сходить сонце. (2)
Ой дрімайте, не дрімайте – не будете спати:
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (2)
Нехай їде, нехай їде, нехай не вернеться,
Нехай йому, молодому, щастя усміхнеться. (2)
Очі мої, очі ж мої, що ж ви наробили?
Кого люди обминали, того полюбили. (2)
Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає,
Хто в любові не знається, той горя не знає. (2)
ЧЕРВОНА КАЛИНО, ЧОГО В ЛУЗІ СТОЇШ (вояцька)
Галичина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Червона калино, чого в лузі стоїш,
Молода дівчино, чого ми ся боїш?
Приспів:
Гей-я, румтарія, (2)
Гей-я, румтарія, румтадра!
Якби не калина – в лузі б не стояла,
Якби-сь не був жовняр – я б ся не бояла.
Приспів.
Не бійся, дівчино, не бійся нічого –
Я хлопець молодий – не зрадив нікого!
Приспів.
Зрадив-єсь ми, зрадив, зрадив-єсь ми нині –
Пройшов коло мене – не сказав добридень.
Приспів.
Continue reading “ЧЕРВОНА КАЛИНО, ЧОГО В ЛУЗІ СТОЇШ (вояцька)”
ЧЕРЕЗ ГОРУ ТА В ЛІСОК (жартівлива)
Житомирська обл., Ружинський р-н с.Бистрик. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Марії Мельниченко
Через гору та в лісок (2)
Подай, милий, голосок, голосок
Подай, милий, голосок!
Ой рад би я голос дать − (2)
В саду листоньки шумлять, шумлять, да
В саду листоньки шумлять.
В саду листоньки шумлять, (2)
Про нас люди говорять, говорять,
Про нас люди говорять.
Все про тебе й про мене, (2)
Що ти ходиш до мене, до мене,
Що ти ходиш до мене.
Ой як ходиш − то ходи,
Ой як любиш − то люби,
Поговору не роби, не роби
Поговору не роби!
Бо то, серце, поговір − (2)
Скажуть люди, що ти мій, що ти мій,
Скажуть люди, що ти мій!
Бо то, серце, славонька − (2)
Скажуть люди − правдонька, правдонька
Скажуть люди − правдонька!
ЧЕРЕЗ НАШЕ СЕЛО РОТА МАРШИРУЄ (веснянка)
Вінницька обл., Томашпільський р-н, с.Стіна. Записав Леопольд Ященко, 1980-ті рр.
Етнографічний хор “ГОМІН” − жіночий склад, 1990-і рр. (mp3):
Леопольд Ященко і хор “Гомін” у метро – Київ, 1990-і:
Фрагмент ювілейного концерту до 50-річчя хору “Гомін”, Київ, Центр художньої та технічної творчості “Печерськ”, 02.06.2019:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Через наше село
Рота марширує, дан, дан, дан,
Рота марширує, дан, дан, дан-дан-дан.
Нехай мене сякий-такий
В личко не цілує… (2)
Нехай мене поцілує
Високий, тоненький… (2)
В нього личко як яблучко,
А сам молоденький… (2)
В нього личко як яблучко,
В мене – як калина… (2)
Його мара нападає,
Що я чорнобрива… (2)
Continue reading “ЧЕРЕЗ НАШЕ СЕЛО РОТА МАРШИРУЄ (веснянка)”
ЧИЯ ТО ДОЛИНА (лірична, до косовиці)
З друкованих джерел. Гармонізація Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Чия то долина, чиї то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси? (2)
То моя долина, то мої покоси,
То моя дівчина розпустила коси. (2)
Коси розпустила, плечі застелила −
Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила! (2)
Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила −
Козак має жінку, а я полюбила. (2)
Козак має жінку, ще й діточок двоє,
А моє серденько крається надвоє. (2)
ЧОГОСЬ МЕНІ ЧУДНО (лірична)
Гармонізація Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот – Варіант 1 (PDF, mp3):
Комп’ютерне відтворення нот – Варіант 2 (PDF, mp3):
Чогось мені чудно, чогось мені дивно:
Вже четвертий вечір милого не видно. (2)
Десь його не видно, та ще й не видати –
Повів до Дунаю коня напувати. (2)
Повів до Дунаю коня напувати –
На білім пісочку два слідочки знати. (2)
Що перший слідочок коня вороного,
А другий слідочок миленького мого. (2)
Піду я в садочок та й зірву листочок
Та й понакриваю милого слідочок. (2)
Щоб того слідочка пташки не збродили,
Щоб мого милого другі не любили. (2)
ЧОМ ТИ, ГАЛЮ, НЕВЕСЕЛА (лірична)
З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівують Віра ГЛУШКО, Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.
Дивитися / завантажити на Vimeo »
Чом ти, Галю, невесела,
Чом не чуть твоїх речей?
Раньше було − щебетала,
Як у саду соловей.
Соловейку-канарейко,
Ти пташино лісова,
Сядь на гілку, сядь на другу,
Передай мої слова:
Не ходи ж ти берегами,
Не топчи зелений луг,
Не суши мого серденька,
Не люби моїх подруг!
І ходив я берегами,
І топтав зелений луг,
Висушив твоє серденько,
Полюбив одну з подруг.
І тому я невесела,
І не чуть моїх речей,
І тому я не співаю,
Як у саду соловей.
ЧОМУ МІСЯЦЬ, ЧОМУ ЯСНИЙ (історична)
Записав Леопольд Ященко від Галини Гордасевич.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Чому місяць, чому ясний
Над Крутами не зійшов?
Чому милий чорнобривий
Більш до мене не прийшов?
Чи я його не любила,
Чи словечка не дала,
А чи куля його вбила,
Чи сира земля взяла?
Він за волю бився сміло
І відважно в бій ішов,
І за вільну Україну
Під Крутами смерть знайшов.
Їх червоні оточили,
Били, мучили його,
Із моїм коханим, милим
Триста юнаків лягло.
Тому місяць, тому ясний
Над Крутами не зійшов,
Тому милий чорнобривий
Більш до мене не прийшов.
ЧОРНИМ ОЧКАМ ПОРА СПАТИ (лірична)
“Сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху, Щедрий вечір 1998 року, Ірпінь – фрагмент (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Чорним очкам пора спати, (2)
Бо їм треба рано встати.
Бо їм треба рано встати, (2)
Кониченьку води дати.
Кониченьку води дати, (2)
До дівчини поїхати.
Під’їжджає під ворота – (2)
Стоїть дівка краща злота.
Взяла коня за гривоньку, (2)
А козака за рученьку.
Дала коню вівса, сіна, (2)
А козаку меду, вина.
Сама сіла коло стола, (2)
До козака ані слова.
Чого, мила, посмутніла? (2)
Чи жаль тобі вівса, сіна?
Не жаль мені вівса, сіна, (2)
Ані меду, ані вина.
А жаль мені молодості, (2)
Що не любиш по щирості.
