РЕПЕРТУАР: Гомін (великий хор)

Поділля. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Пиймо горівку, маймо примівку,
Маймо примовля: дай Боже здоровля!

Дай Боже здоровля, та не знати кому –
Чи не тим господарям, що ми у їх домі?

Що вони нас напоїли ще й нагодували –
Бодай вони сто літ жили та й не хорували!
 

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Вшанування пам’яті героїв Крут 29.01.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Під Києвом, під Крутами (2)
Був тяжкий бій з моcкалями.(2)

Вісім тисяч на одного, (2)
На студента молодого. (2)

Червоніє сніг на полі, (2)
Де пролили кров герої. (2)

Вони Київ боронили, (2)
Життя своє положили. (2)

Ой не смійся, лютий враже,(2)
Бо ми свого ще докажем! (2)

Нехай світ широкий знає, (2)
Що Вкраїна воскресає! (2)
 

З друкованих джерел. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Під Хрест Твій стаю,
Спасителю мій милий,
І молю Тебе: о дай же мені
За гріхи жаль щирий.

За мене терпів,
За мене Ти розп’явся,
За гріхи мої, провину мою
Убити Ти дав Ся.

О рани Твої,
Хоча й без уст і мови,
Кличуть вони нас, взивають усіх
До Твої любови.

О дай же мені
Про них все пам’ятати,
Любити Тебе, боятись гріха,
Тебе прославляти.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Поділля.

Мабуть, найулюбленіший характерний танець серед “гомінчан”. Його охоче грали музики – родина Вербовецьких; від “Гомону” його запозичив і “сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху.

Плескач − танці “сєдовського” гурту Київського Кобзарського Цеху в Музеї Івана Гончара, січень 2001 р.

Комп’ютерне відтворення нот за репертуаром МУЗИК хору “Гомін” − родини Вербовецьких (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот для ДВОХ СКРИПОК (PDF, mp3):

Київська обл., смт Тараща. Мелодію записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Віри Кириченко, текст збірний.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Київська обл., смт Тараща, від Віри Кириченко:

Повій, вітре та буйнесенький
З глибокого яру,
Прибудь, прибудь, ти мій миленький,
З далекого краю!

Ой рад вітер та й повівати –
Яр дуже глибокий,
Ой рад би я та й прибувати –
Край дуже далекий.

Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі, від Віри Глушко:

А я свого та й миленького
В похід виряджала,
Дала йому та й зозуленьку,
Щоб рано кувала.

Дала йому та й зозуленьку,
Собі соловейка,
Ой щоб йому та й там легенько,
Мені веселенько.

Continue reading “ПОВІЙ, ВІТРЕ ТА БУЙНЕСЕНЬКИЙ (лірична)” →

Записав Леопольд Ященко від хору з с.Топорівка Новоселицького р-ну Чернівецької обл. на республіканському огляді художньої самодіяльності у Києві, 1956 р.

Оригінальний запис цієї пісні надруковано у збірнику “Буковинські народні пісні”, стор.261-262.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повій, вітре, яром, яром, (2)
На ту пшениченьку яру. (2)

Повій, вітре, по долині, (2)
По червоній калині. (2)

Там дівчина стояла, (2)
Цвіт калини ламала. (2)

До личенька прикладала, (2)
Свої матінки питала: (2)

Ой чи буду я такая, (2)
Як калинонька цяя? (2)

Ой будеш, доню, будеш, (2)
Доки коло мене будеш! (2)

А як підеш від мене, (2)
Спаде красонька з тебе. (2)

Спаде з личенька красиця, (2)
Як із листячка росиця. (2)
 

Слова і музика Романа Купчинського. Редакція хору “Гомін”.

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий –
Йому б лишень кохати,
Він впав, мов той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон,
Та й жалібненько кряче:
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!

Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Бо не одного козака
Сира земля накрила!
 

Покуття. Записав Михайло Іванюк; гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз…
Прийшла хвилина – час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному впадали.

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий,
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море,
Широке синіє.

Чумак іде – подивиться,
Та й голову схилить.
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.

Подивиться – серце мліє:
Кругом ні билини,
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел.

Узявшись за руки, діти ходять по колу, всередині якого стоїть Подоляночка і рухами відтворює все, про що співається. У кінці пісні вона обирає когось із кола замість себе, і гра починається спочатку.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.

Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
Личко біленьке,
Та візьмися в бочки,
Поскачи навскочки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.