ЕТНОГРАФІЧНИЙ РЕҐІОН: не визначений

Слова і музика Романа Купчинського – народний варіант. Редакція хору “Гомін”.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Ой там при долині, гарматами зритій,
Лежить не віднині січовик забитий. (2)

Його біле тіло од вітру зчорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло. (2)

Не заплаче мати, та й над головою
Не посадить м’яти на могилу твою. (2)

Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Бо куля зранила, ворожая куля! (2)

Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять. (2)

І кров по долині покриє мурава,
Та слава не згине, козацькая слава! (2)
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Соло: Надія ЗЯБЛЮК (сопрано). Ансамбль “Криниця” Етнографічного хору “Гомін”. Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Академічний камерний хор “Хрещатик”, солістка Наталія КРАВЧЕНКО; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Останні квіти у саду
Вже геть пов’яли, помарніли…
Мороз нагрянув на біду,
і в темну ніч в старім саду
Без жалю поморозив квіти,
Без жалю… На біду…

Пройшла весни щаслива мить –
Ні наздогнати, ні вернути…
Пройшла… А серце все щемить,
Що все так скоро спливло, як мить…
Навіки відбулось, минуло…
А серце все щемить…
 

Слова і музика Леопольда Ященка

Минуло все, свіча згасає…
Душа відходить у вирій…
Ні сліз, ні горя там немає,
Один лиш вічний супокій…

Настав твій час, урочий час!
Його несила відвернуть…
Прощай, наш друже, прощай навік –
Тобі прослалася остання путь.

Прийде й до нас пора спочити,
Бо шлях земний – то є лиш мить…
Тож дай нам Бог на цьому світі
Хоч добру пам’ять залишить!

Настав твій час, урочий час!
Його несила відвернуть…
Прощай, наш друже, прощай навік –
Тобі прослалася остання путь.
    Прощай, наш друже, прощай навік…
    Прощай… прощай…

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “Гомін”, Академічний камерний хор “Хрещатик”; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка (PDF).
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Проходять над нами
Літа за літами,
Мов хмари на буйних вітрах.
А ми, мов заблуди,
Бредем манівцями,
Шукаєм свій згублений шлях.

Куди ж ми зайшли
І чого досягнули
Під проводом “мудрих вождів”?
Спитаймо себе:
А чи ми не забули
Усе що народ пережив?

Continue reading “ПАМ’ЯТЬ, або ПРОХОДЯТЬ НАД НАМИ ЛІТА ЗА ЛІТАМИ (історична)” →

Слова і музика Романа Купчинського

Пиймо, друзі, грай, музико, – нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино!

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Приспів.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій”.

Приспів.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

З друкованих джерел. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Під Хрест Твій стаю,
Спасителю мій милий,
І молю Тебе: о дай же мені
За гріхи жаль щирий.

За мене терпів,
За мене Ти розп’явся,
За гріхи мої, провину мою
Убити Ти дав Ся.

О рани Твої,
Хоча й без уст і мови,
Кличуть вони нас, взивають усіх
До Твої любови.

О дай же мені
Про них все пам’ятати,
Любити Тебе, боятись гріха,
Тебе прославляти.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка

Знову лиховісні хмари
Заволокли небокрай…
Друже, забуваймо всі незгоди й чвари,
З нами в похід виступай! (2)

Приспів:
Лиш єдність і тільки єдність
Нам поможе дійти до мети! (2)

Рушили вже перші лави,
Слідом рушаємо й ми!
Щастя ми знайдем лише у своїй державі,
Станьмо ж за неї грудьми! (2)

Чуєш, Україно-мати –
Годі нам жити в ярмі!
Годі вже нам милості з Москви чекати –
Дім свій збудуєм самі! (2)

Слова і музика Леопольда Ященка.

Академічний камерний хор “Хрещатик”. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Пливе над річкою туман.
Пливе туман…
Осиротів широкий лан.
Широкий лан…
І все навкруг оповива глибокий сон.
Глибокий, тихий сон…
І мріють верби в тишині.
У тишині…
Про незабутні ясні дні…
Про ясні дні…
А попід гору все туман,
Усе туман,
Пливе густий туман…

І тільки думи все снують,
Заснути серцю не дають…
І тільки пам’ять не дріма,
Все пережите обійма!

Continue reading “ПЛИВЕ НАД РІЧКОЮ ТУМАН (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Наступає пора
Благодатна, весняна,
Вже на схилах Дніпра
Розцвітають каштани.
    І до сонця встає,
    На очах молодіє
    Мій улюблений Київ,
    Рідне місто моє.

А в далекім краю
Піднялась величаво,
Мов калина в гаю,
Чарівна Братіслава.
    І, відчувши весну,
    На зорі оглядає
    В чистім плесі Дунаю
    Свою вроду ясну.

Як у хвилях морських
Об’єдналися ріки,
Так і наші міста
Побратались навіки.
    На величні діла,
    На щасливую долю,
    Щоб у нашому колі
    Щира згода жила!

Continue reading “ПОБРАТИМИ-МІСТА, або НАСТУПАЄ ПОРА БЛАГОДАТНА, ВЕСНЯНА (про Київ і Братиславу)” →

Слова і музика Леопольда Ященка. Пісня присвячена пам’яті Чорнобильської трагедії.

Етнографічний хор “ГОМІН” − ансамбль “КРИНИЦЯ”; заспівують Галина ДОВБЕЦЬКА і Леопольд ЯЩЕНКО. Запис поч. 1990-х рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Покинуті оселі, занедбані поля,
Немов після татарської навали…
Гей, саду ж мій зелений, Вкраїнонько моя,
За віщо ж нас так тяжко покарали?

Вклонімся ж, любі діти, оселям батьків,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

Немає в світі правди – розвіялася в прах,
На цвинтарі спустошеного краю
Стоїть стражденна мати із свічкою в руках –
Синів своїх соколів дожидає.

Вклонімся ж, любі діти, землі матерів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

О земле наша, земле, прости ж ти нам, прости, –
Тебе ми не зуміли захистити!
Зостались біля церкви похилені хрести –
Вклонімся ж їм іще раз, любі діти!

Вклонімся ж, любі діти, могилам дідів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!