ГОМІН :: Пісні України :: Леопольд Ященко і його доробок

Слова і музика Романа Купчинського – народний варіант. Редакція хору “Гомін”.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Ой там при долині, гарматами зритій,
Лежить не віднині січовик забитий. (2)

Його біле тіло од вітру зчорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло. (2)

Не заплаче мати, та й над головою
Не посадить м’яти на могилу твою. (2)

Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Бо куля зранила, ворожая куля! (2)

Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять. (2)

І кров по долині покриє мурава,
Та слава не згине, козацькая слава! (2)
 

Карпати.

Ой там у лісі при долині
Червоні маки розцвіли,
Ой там три хлопці молодії
Життя за волю віддали.

Їх було троє, тільки троє,
Мали гранати і кріси,
Вони не знали, що їх зрадять
Катам червоної Моcкви.

Кати криївку обступили,
Кричать: Бандера! Руки вверх!
Хтось крикнув: Слава Україні!
Ми не здамося – краще смерть!

І всі три друзі обнялися,
Ніхто пощади не просив.
Замовкли кріси і гранати,
І скоростріл більш не строчив.

Ой там у лісі при долині
Червоні маки розцвіли,
Ой там три хлопці молодії
За Україну полягли.

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой там у Львові на Високім замку,
Там соловейко собі заспівав,
А молодий жовнір, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.

Ой соловію, ти маленький пташку,
Лети в Карпати, рідну сторону!
Там побачиш милу мою чорнобриву,
Вістку від неї принеси нову!

А пташка мовить: молодий вояче!
Твоя дівчина, як день, так ніч плаче –
Її рідна мати, треба тобі знати,
Заміж за іншого хоче віддавати!

Ой там у Львові на Високім замку,
Туман холодний на землю упав…
А молодий жовнір, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.
 

Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Марії Мельниченко.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Марія МЕЛЬНИЧЕНКО.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Марія Мельниченко (mp3):

Ой тепер мені воля, (2)
Що нема мужа вдома.

Десь поїхав у поле, (2)
На пшениченьку оре.

Та буйний вітер віє, (2)
Милий пшеницю сіє.

Ой не вій, вітре, з яру,(2)
На пшениченьку яру.

А повій по долині, (2)
По червоній калині.
 

Ой ти березо кучерявая,
Чом ти не ясно гориш?

Я в печі була, ясно горіла,
Свекруха лиха вогонь залила.

Щоб я, молода, не вечеряла,
Без вечероньки спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

Заснула другий, як милий прийшов,
А у вікно да стукає.

А у вікно стукає,
Свою милу вигукує:

Чи ти, мила, спиш, чи ти так лежиш?
Чом ти милому не відчиняєш?
 

Наддніпрянщина.

“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:

Дивитися на YouTube »

Ой ти вишенько, ти черешенько,
Ой і де ж ти зійшла, де ти виросла?

Я весною зійшла, літом виросла,
На Дунай на ріку похилилася.

На Дунай на ріку похилилася.
А чого ж ти, душа, зажурилася?

Ой того я сумна, що стояла сама,
Що стояла сама пізно звечора.

Що стояла сама пізно звечора,
Дожидала тебе, моє серденько!

Київське Полісся. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Ансамбль “КРИНИЦЯ” етнографічного хору “ГОМІН”, заспівує Ніна СТРЕЛЬНІКОВА (mp3):

Відео з концерту хору “Гомін” у Будинку вчених НАНУ 16 квітня 2014 року:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой ти гаю, ти мій гаю,
Густий дуже − не прогляну.
Упустила голубонька −
Тепер його не спіймаю.

Continue reading “ОЙ ТИ ГАЮ, ТИ МІЙ ГАЮ (лірична)” →

Покуття. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой ти горо кремінная,
Стій, не розсипайся!
Ти, дівчино, кого любиш,
Признайся, признайся!

Хіба ж би я з піску була,
Щоб розсипалася?
Хіба ж би я дурна була,
Щоб я й призналася!

Попід гори сірі воли,
Мальовані ярма.
Заплати ми, дівчинонько,
Що-м тя любив дарма!

А я ж тобі заплатила,
Ще й переплатила –
Цілував ти моє личко,
Я й не боронила.

Цілував ти моє личко,
Цілував рученьки
І до сонця, і до зорі,
Ще й до місяченька!
 

Наддніпрянщина. Записав Леопольд Ященко від учасників “Гомону”

Ой ти дівчино, ти горда, пишна, (2)
Чом ти до мене вечір не вийшла?

Я виходила − тебе не було, (2)
Я постояла та й повернула.

Тепер не вийду, тепер не стану, (2)
Вишлю сестрицю такую саму.

А я з сестрою вечір постою − (2)
Не тії речі, що із тобою.

Не тії речі, не та розмова, (2)
Не білолиця, не чорноброва!

Волинь. Записала Ярослава Данилейко

Ой ти дівчино-чарівниченько,
Єй, причарувала моє личенько. (2)

В мене чароньки – чорні брівоньки,
Єй, в мене принада – сама молода. (2)

Якби я мала маляри свої,
Єй, вималювала б милого собі. (2)

Вималювала та й кінець стола,
Єй, поглядала б я, як на сокола. (2)

Вималювала у віконечку,
Єй, поглядала б я, як на сонечко. (2)

Вималювала ще й на дашечку,
Єй, поглядала б я, як на пташечку. (2)

Вималювала у печі в рогу,
Єй, у печі в рогу, де їсти вару. (2)

Вималювала в коморі в стелі,
Єй, в коморі в стелі, де спатоньки мні. (2)