ГОМІН :: Пісні України :: Леопольд Ященко і його доробок

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел.

Хлопчики й дівчатка, розділившись попарно, беруться за руки і кружляють у такт пісні спочатку в один бік (чотири такти за годинниковою стрілкою, починаючи з правої ноги), а потім у другий (чотири такти проти годинникової стрілки, починаючи з лівої ноги). На словах “Ой Василю…” тричі погрожують один одному вказівним пальцем правої руки, а на слові “…Василю” – вказівним пальцем лівої руки (навхрест). На словах “не їж” і “мого” по черзі злегка вдаряють один одного долоня в долоню – правою, потім лівою. А на слові “киселю” тричі притупують ногами, починаючи з лівої.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Катерина і Василь
Посварились за кисіль:
Ой Василю, Василю,
Не їж мого киселю!
Ой Василю, Василечку,
Не їж мого киселечку!

А Оксана і Тиміш
Посварились за куліш:
Ой Тимоше, Тимошу,
Не їж мого кулешу!
Ой Тимоше, Тимошечку,
Не їж мого кулешечку!

А Марина та Дем’ян
Посварились за бур’ян:
Ой Дем’яне, Дем’яну,
Не рви мого бур’яну!
Ой Дем’яне, Дем’яночку,
Не рви мого бур’яночку!
 

Буковина. Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці. Записано від К.К.Бойчука. Експедиція 1959 р.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Звідки гості мала?

− Соловій − із Дубівця, його брат − із Чубранця,
А мій милий, чорнобривий −
Таки з цього села.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Що-сь їм їсти дала?

− Соловій їв курку, його брат їв гуску,
А мій милий, чорнобривий −
Таки собі качечку.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Де-сь їх спати клала?

− Соловій − у подушках, його брат − на дошках,
А мій милий, чорнобривий −
Таки в мене на ручках.

Карпати

Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но,
Дай-но їсти, дай-но пити – як то буде файно!

Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала їсти, дала пити, ще й поцілувала.

* * *

Била мене моя мати ввечері і вранці,
Щоби я си не ходила з хлопцями на танці.

Не бий мене, моя нене, не роби публіки,
Бо у мене в голівоньці лиш одні музики!

* * *

Весела-м ся народила, весела-м загину,
Бо я свою натурочку ніде не подіну.

Весела-м ся народила, веселого дому,
Усім людям веселенька − і свому милому.

Continue reading “КАТЕРИНО, ВІДЧИНИ-НО (жартівлива)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

З квітами всіх кольорів
Лине весна в сади…
Скільки чарівних вінків
Можна б із них сплести!
Та не спішім їх зривать –
Квіти для того й ростуть,
Щоб устеляти, не в’янучи
Нашу життєву путь!

Приспів:
Тож хай нам квітами дорога стелиться,
До щастя й радості, навстріч весні!
А як захмариться ще й захурделиться,
Нас зігріватимуть ці незабутні дні!

Як налетить листопад
Та й на семи вітрах,
Чари весняних принад
Геть рознесуться в прах!
Та не впадаймо в журбу:
Знову настане весна!
Все, що судьбою накреслено,
Вернеться нам сповна!

Приспів.

Лемківщина, Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну!

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш –
Най си погуляю в сей молодий час!

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей лляти.
Ніхто не заплаче – ні отець, ні мати,
Лем за мнов заплачуть три дівчати.

Що перша заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват.
А третя заплаче, третя заголосить,
Бо вона від мене перстень носить!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

У добрий час
З дороги дальньої
Я знову прийшла
На рідні кручі твої,
    Мій Києве.
І береги,
З дитинства пам’ятні,
Відкрились мені
У буйноцвітті весни
    Жаданої,
Збудивши спогади
Про ті далекі дні.

Приспів:

І я стою
Над цими древніми схилами,
І весняними надіями
Твій день мені в очах сія.
І я живу
Цією миттю щасливою,
Що бачу знову красу твою,
Бо ти,
Бо ти любов моя!

Continue reading “КИЇВ – ЛЮБОВ МОЯ, або У ДОБРИЙ ЧАС (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Василь Бокоч (баритон), Ніна Стрельнікова (сопрано). Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано), Леопольд Ященко й Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Олександр ВАСИЛЕНКО, Ніна СТРЕЛЬНІКОВА; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

А вже над кручею Дніпровою горять вогні…
Ми йдемо стежкою знайомою, як в юні дні,
І знов у пам’яті зрина та дивна музика,
Що нас манила вечорами в тишині…

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
На хвилях радості нестримної кружляли нас,
І цілий світ здавася нам, мов сад розквітчаний, –
Така весна в житті бува один лиш раз!

Приспів:
Пройшли літа, та не зів’яли теплі спомини
Про юні дні, найкращі дні далекої весни,
І давня музика ще й нині манить нас,
Хоча весна в житті бува один лиш раз.

Що проминуло, то не вернеться, хоч як не жди,
Та не змовкають проти місяця розмай-сади!
І в нових ритмах ожива стара мелодія –
Вона у серці залишилась назавжди.

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
Новими думами-надіями сповняють нас.
І знову світ здається нам, мов сад розквітчаний,
Хоча весна в житті бува один лиш раз!

Приспів (двічі).
 

Слова невідомого автора, записані Миколою Костомаровим; музика Віктора Лісовола.

Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):

Кину пером, лину орлом,
Конем поверну,
Та до свого отамана
Таки прибуду.

Чолом, пане наш гетьмане,
Чолом, батьку наш!
А вже ж твого товариства
Багато нема…

Ой як же ви, панове козаки-молодці,
Ой як ви ставали,
Що ви своє товариство
Навіки втеряли?

Становились, пане гетьмане,
Плечем о плече,
Ой як крикнуть воріженьки:
Упень посічем!

Ой то ж то вас, панове козаки-молодці,
Завжди враг мордує,
Що козацтво України
Сили не згуртує!

Continue reading “КИНУ ПЕРОМ, ЛИНУ ОРЛОМ” →

Козака несуть і коня ведуть,
Кінь головоньку клонить. (2)

А за ним, за ним його дівчина
Білі рученьки ломить. (2)

Ой ломи, ломи білі рученьки
До єдиного пальця! (2)

Та не знайдеш ти, та дівчинонько,
Над козака коханця! (2)