ЖУЧОК, або ХОДИТЬ ЖУЧОК ПО ДРАБИНІ (веснянка-гра)

Західне Поділля. Записав Леопольд Ященко.

Доросла молодь стає парами, узявшись за руки “в замок” – себто, кожен правою рукою тримає власну ліву вище зап’ястя, а лівою береться так само за праву руку своєї пари. Таким чином кожна пара утворює своїми руками немов би “сходинку”. По цих сходинках і йде Жучок – маленька дівчинка або хлопчик, якого підтримують за руки двоє високих і міцних учасників гри. Кожна пара, яку Жучок перейшов, перебігає наперед, знов утворює сходинку, і Жучкові завжди є кудою йти…

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ходить жучок по драбині,
А жучиха по ряднині.

Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти пан Біг допоможе!

А ми того рік чекали,
Щоби нині жучка грали.

А наш жучок невеличкий,
На жучкові черевички.

На жучкові опанчина,
А сам жучок як дитина.

На жучкові жупан драний,
А сам жучок п’яний, п’яний.

На жучкові жупан куций,
А сам жучок чорновусий.

Дівки жучка підпоїли,
На нім жупан підкроїли.

Дайте, дівки, околота,
Повезем жучка до болота.

Жучок плаче у болоті,
Дівки скачуть у золоті.

А в нас верби груші родять,
А в нас дівки в злоті ходять!