Українські народні пісні Охматівського хору: Збірник / Порфирій Демуцький; упор. та авт. вступної статті Леопольд Ященко. – Київ: Музична Україна, 1968. – 52 с., нот. – pdf.
Це видання має свою цікаву історію. З високою ймовірністю, його упорядник Леопольд Ященко не бачив його у друкованому вигляді, оскільки у 1968 році, після підписання Листа протесту проти політичних переслідувань в Україні, був звільнений з роботи, і тираж цього збірника, який мав ось-ось вийти, найімовірніше, був знищений. Можливо, хтось із співробітників виніс один чи кілька примірників з друкарні; можливо, він потрапив за кордон і там зберігся… У кожному разі, дуже дякуємо ресурсу chtyvo.org.ua, на якому ми його віднайшли!
Охматівський народний хор – видатне явище української музичної культури минулого. Це був перший в Україні хор, який в основу свого мистецтва поклав народну пісню і суто народний спосіб її виконання. Його можна вважати попередником таких відомих сучасних колективів, як Державний заслужений український народний хор імені Григорія Верьовки, Черкаський народний хор…
Охматівський народний хор засновано в кінці 1880-х років у селі Охматові (нині Жашківський район на Черкащині). Його організатором і незмінним керівником був відомий український фольклорист і хоровий діяч Порфирій Демуцький. Лікар за освітою, він любив народну пісню і все своє життя самовіддано збирав і популяризував її [1]. Щороку, в травні, у парку села Охматова влаштовувались великі публічні концерти хору, які збирали багато гостей з навколишніх сіл і міст. Неодноразово хор виїздив у гастрольні подорожі по Україні. Він виступав у Києві, Одесі, Умані та багатьох інших містах. Слава про цей селянський хоровий колектив широко рознеслася по всій Україні.
Репертуар Охматівського народного хору був на диво багатий і різноманітний. (П.Демуцький навіть не встиг його повністю записати) [2]. Чимало народних пісень Охматівський хор виконував так, як їх співають у побуті, без композиторської обробки. Але багато пісень у процесі розучування в хорі зазнавало певної художньої редакції та обробки. Найчастіше такі обробки створював сам П.Демуцький за участю колективу. Та, на жаль, він не дбав про закріплення свого авторства в друкованих виданнях, тому ми не завжди можемо розрізнити й відділити його художні обробки та редакції від зразків народного багатоголосся.
Чи не найціннішу частину фольклористичної спадщини П.Демуцького складають хорові багатоголосні пісні, що входили до репертуару Охматівського народного хору.
Хоровий виклад записів та обробок народних пісень П.Демуцького має такі особливості: всі голоси розподіляються не на чотири партії, а переважно на три — верхній голос, середній та нижній. Такі пісні можна виконувати, як однорідним хором (здебільшого чоловічим), так і мішаним, залежно від характеру кожної окремої пісні та наявних виконавських можливостей. У мішаному хорі окремі чоловічі й жіночі голоси дублюють один одного (сопрано співають разом з тенорами, а альти – з баритонами).
У різних піснях використовуються різні виконавські прийоми. Наприклад, пісні “А ще сонце не заходило” та “Ой у полі криниця безодня” призначені для виконання жіночим хором з використанням сольних підголосків-виводчиків грудного забарвлення. А пісням “Косив козак сіно”, “Росте зіллячко романець”, “Ой чия то черешенька” – більше відповідає, так звана, академічна манера співу з використанням високих жіночих голосів (сопрано).
В окремих піснях, як “Ой коли б той вечір”, “Ой у полі два дубки” та інших, має місце поєднання виконавських принципів народного та академічного хорів. У цих творах композитор вдало застосовує прийом ладотональних співставлень окремих куплетів. Напочатку мелодія викладається в низькому регістрі, пристосованому для виконання групою альтів з підголоском-горяком, а потім вона транспонується на кварту або ж на квінту вгору, і на зміну альтам приходить весь хор, який співає вже в звичайній, умовно кажучи, академічній манері. Отже, ладо-тональний контраст тут органічно сполучається з контрастом тембровим.
Серед пісень славнозвісного Охматівського народного хору є чимало незаслужено забутих перлин українського фольклору, які б могли прикрасити і оживити репертуар наших хорових колективів. Гадаємо, що цей збірник стане в пригоді хоровим колективам та всім шанувальникам народної пісні.
Примітки:
[1]. Численні записи народних пісень П.Демуцького опубліковані в різні часи у кількох збірниках. Найважливіші з них: “Народні українські пісні в Київщині”, частини І та II, Київ, 1905, 1907; “Українські народні пісні” (одноголосні), “Мистецтво”, К., 1951; “Українські народні пісні” (багатоголосні), “Мистецтво”, К., 1954. Докладніші відомості про Охматівський народний хор та діяльність П. Демуцького є в книзі Л.Ященка “П.Д.Демуцький”, Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, К., 1957.
[2]. За деякими відомостями, частина його записів загублена в часи громадянської війни. У 1955 році в Охматові побувала наукова експедиція Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Вона зустрілася з колишніми учасниками хору і записала від них кілька пісень, яких немає серед друкованих і рукописних записів П.Демуцького. Дві з них: “Скриплять нові та ворітечка”, “Ой зайшов місяць, та зайшов ясний” — ми подаємо в цьому виданні.
Леопольд Ященко,
“Пісні Охматівського народного хору” (вступне слово до збірника)
