СТЕЖИНА МОГО ДИТИНСТВА (лірична)

Слова і музика Леопольда Ященка

Вийду на гору, погляну в долину –
Вітер хвилює шовкові жита…
Там через поле знайома стежина,
Там мої юні промчали літа.

Ось вона в’ється, обмита росою,
В берег покошений манить мене…
Піду за нею, іще раз постою –
Може, дитинство мені поверне.

Може, почую в калиновім гаю
Давньої пісні забутий мотив…
Жду, виглядаю, в думках пригортаю
Всіх, кого змалку я тут залишив.

Я уклоняюсь вам, рідні пороги,
Хаті старенькій, що в землю вросла…
З неї у світ, на широкі дороги
Вивела мене стежинка мала.