Пісні Черкащини: Добірка Леопольда Ященка / Упорядники: Леопольд Ященко, Лідія Орел. Художнє оформлення: Володимир Юрчишин. − Київ: ГО “Фонд Івана Гончара”, ПП “Верещинські”, 2004. − 56 с., іл., нот. − PDF.
Збірник містить польові записи та гармонізації маловідомих, але яскравих і виразних обрядових та ліричних народних пісень. Має насамперед репертуарне призначення.
Висловлюємо найщирішу вдячність ПП “Верещинські” та родині Садових — Ірині Валентинівні й Григорію Андріановичу, чиїми зусиллями й коштом була видана ця книжка.
Від упорядника:
У цій збірці представлено лише невелику частку пісенних скарбів Черкащини, зібраних фольклористами протягом останнього століття. Загальновідомі хрестоматійні зразки ми намагалися обминати, надаючи перевагу місцевим оригінальним творам. Зокрема, з великої спадщини відомого збирача Порфирія Демуцького взято лише кілька пісень.
Черкащина − Шевченків край − обіймає територію сучасної Черкаської області, до якої належать не лише прилеглі до батьківщини Шевченка райони Правобережжя, а й лівобережні − Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський. Отже, визначення краю є умовним, пристосованим до сучасного адміністративно-територіального поділу. Що ж до народної пісенної культури, то тут між районами Середньої Наддніпрянщини різниця невелика, тим більше в сучасну добу розвитку новітніх засобів зв’язку.
А проте старші жінки у сільській глибинці ще й нині зберігають у пам’яті самобутні зразки пісенної творчості минулого та позаминулого століть, поширені в тому чи іншому селі. Не всі такі пісні “просяться” на сцену, розважальних мотивів у них небагато, переважають глибокі роздуми про життя простих трудівників, яке ніколи не було легким, про складні людські взаємини − як родинні, так і суспільні. Свої почуття селяни звикли виливати в гуртовому співі, тож солоспіви серед сучасних записів зустрічаються нечасто.
Так само рідко вдається записати щось вартісне від молоді − доводиться визнати, що поширена в минулому традиція побутового співу “для себе” поступово згасає. Сценічні ж організовані колективи лише частково заповнюють цю прогалину.
Традиційна пісенна культура нині тримається переважно на ентузіастах, які ще є чи не в кожному селі. До того ж молоді люди, заполонені сучасною музикою, з роками поступово відходять від неї, прилучаючись тією чи іншою мірою до звичаїв і культурних надбань своїх батьків і дідів. Тому можемо сподіватися, що традиція народного гуртового співу не перерветься.
Наше ж завдання − зібрати якомога повніше колективні витвори народного генія у кожній місцевості і зробити їх загальним надбанням.
Леопольд ЯЩЕНКО,
кандидат мистецтвознавства,
керівник етнографічного хору “Гомін” (м.Київ),
лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка.
Зміст збірника:
- Три зірочки та й докупочки (веснянка).
- А ми поле вигорем (веснянка).
- Ой не куй, зозуле (веснянка).
- Ой з-за гори вітер віє (купальська).
- Ой посієм овес (обжинкова).
- Темної ночі Новорождення (колядка).
- Ой красна-рясна в лузі калина (колядка дівчині).
- А в полі, полі сам Господь ходив (щедрівка).
- Благослови, Боже (весільна).
- Соловейку сизенький (весільна).
- А я в свого батька на одході (весільна).
- Та назбирала збір (весільна).
- Ой чумаче да чумаче (чумацька).
- По горам, горам сам Господь ходив (псальма).
- Ой не знав козак та ой не знав Супрун.
- Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл.
- Щука-риба в морі.
- Світить місяць, світить ясний.
- Нічка темна та невидная.
- Туман яром, туман яром.
- Пасітеся, сірі воли.
- Ой гаю мій, гаю.
- Розкопаю гору.
- Налетіли сірі гуси.
- Ой судома та нам, браття.
- Ой з-за гори туман налягає.
- Ой піду я шугом.
- Не ходи, улане.
- Половина саду цвіте.
- Ой туман яром налягає.
- Ой орав же мій миленький.
- Ой устану я в понеділок.
- Ой із-за гори та буйний вітер віє.
- Птичка невеличка по полю літає.
- Ой не ходи, та розкудрявчик.
- Як Микита воли мав.
- Ой ти дубе кучерявий.
- Зайшло сонце за віконце.
- Ой стелись, стелись, ой барвіночок.
- Ой ти зірко ти вечірняя.
- Ой на горі хмарно.
- Ой котилася та ясна зоря з неба.
- Ой зайшов місяць та зайшов ясний.
- Любив дівчину, дівчина мене.
- Ой коли б той вечір.
- Скриплять нові та ворітечка.
- Дідку, дідку, а я твоя бабка.
- Ой на дубі, на дубочку.
- За городом два дубки.
- Ой гай, гай, гай зелененький.
- А в барині за двором.
- Одна гора високая, а другая низька.
Галерея сторінок:
