Новини

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)

Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)

Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)

Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)

Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)

Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Вийду я на гору, гукну я додому:
Вари, мати, вечеряти ще й на мою долю! (2)

Варила, варила, небагато – трошки,
Нема тобі, моя й доню, ні миски, ні ложки. (2)

Ложечку зломила, мисочку розбила
Іди туди, моя доню, де літо робила! (2)

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня,
Що ти мене туди дала, де я й не привична? (2)

Ой матінко-зоре, яке ж мені горе,
Що ти мене заміж дала за синєє море! (2)
 

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!

То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!

За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!

Слова і музика Леопольда Ященка

Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.

У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.

Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!

Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!

Приспів.

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вишневий сад,
Вишневий сад безжурно цвів,
Над тихою,
Над тихою рікою,
А в темну ніч,
А в темну ніч його мороз побив,
І цвіт біленький обірвав,
Пустивши за водою.

І знов зима,
Прийшла і снігом замела
І сад сумний,
І в берегах калину,
А я все жду,
Не раз виходячи на край села,
Свою омріяну весну –
Тебе, тебе єдину.
 

Народний варіант.

Виступ хору “Гомін” у Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вічная пам’ять, вічная пам’ять, вічная пам’ять… (2)
Зо Святими упокой, Христе,
Вічная пам’ять!
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)

Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »