Я сьогодні на фронт від’їжджаю,
Покидаю ріднесенький край,
Може, вернусь, а може, загину…
Ти, дівчино, про мене згадай!
Ти згадай ту широку долину,
Як нам місяць ясненький світив.
Я стояв там у сірій шинелі,
Про розлуку тобі говорив.
Не вернувся коханий додому,
Зосталася дівчина сама.
На германському фронті загинув,
Тільки в полі могила одна.
Тільки в полі могила чорніє,
Кругом неї шовкова трава…
Поскидайте ж ви, хлопці, пілотки,
Бо вже вашого друга нема.
* * *
Я сьогодні від вас від’їжджаю,
Боронити ріднесенький край,
Може, вернусь, а може, загину…
Ти, дівчино, про мене згадай!
Пригадай ті щасливі хвилини,
Як любились, кохалися ми,
Твоє личко – червона калина,
Твої очі чарують мене.
А удома старенькая мати
Свого сина в вікно вигляда,
Чи поверне він з темного лісу,
Чи полегшить матусі життя?
Ой не плач, не ридай, стара мати,
Твого сина на світі нема,
Він загинув в повстанському бою,
Залишилась могила німа.
Лиш край лісу могила чорніє,
Кругом неї шовкова трава…
Поскидайте ж ви, хлопці, мазепинки,
Бо вже вашого друга нема.
