Карпати.
Чи ви чули, милі браття, (2)
Як боролось Закарпаття? (2)
Сорок тисяч воювало, (2)
Кров невинну проливало. (2)
Несла річка біле тіло, (2)
А в дівчини серце мліло. (2)
Несла річка сестрі брата, (2)
Жінці – мужа, дітям – тата. (2)
Похоронів не справляли, (2)
Ані ями не копали. (2)
Тільки ворон серед ночі (2)
Видзьобує карі очі. (2)
Карі очі, чорні брови (2)
Не діждалися любові. (2)
А над Хустом ворон кряче, (2)
На могилі мати плаче. (2)
Плаче мати на могилі, (2)
А дівчина – на чужині. (2)
Не журіться, милі браття, – (2)
Ще повстане Закарпаття! (2)
І зелена Верховина, (2)
І вся наша Україна! (2)
