Синтезатор

Чернігівщина. Записав Олександр Правдюк, 1960-ті рр.

Співають дівчата з “сєдовської” майстерні Київського Кобзарського Цеху: Ярослава Пришедько, Ярослава Музиченко, Мар’яна Музика, Христина Білан і Євгенія Шевченко; Трійця 1997 року:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Веду русалку із бору до бору,
Ой рано, рано, із бору до бо(ру).

Із бору до бору…
Сама, молода, вернуся додому,
Ой рано, рано, вернуся додо(му).

Вернуся додому в свекрову комору,
Ой рано, рано, в свекрову комо(ру).

Дівочки-сестрички, дайте мні споднички,
Ой рано, рано, дайте мні сподни(чки).

Хлопчики-браточки, дайте мні сорочки,
Ой рано, рано, дайте мні соро(чки).
 

Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Веприк. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У садочку на тиночку на сорочку пряла. Гу!

Не сама я її пряла, пряли помічниці,
То за курку, то за гуску, то за паляниці. Гу!

Весняночко-паняночко, де ти забарилась?
Ой у лісі на горісі хвостом зачепилась! Гу!

Вітер віє, вітер віє, калину ламає,
Усі хлопці на вулиці, а мого немає. Гу!

Усі кури докупочки, півень на порозі,
Усі хлопці на вулиці, а мій у дорозі. Гу!

Ой вийду я на вулицю, гуляю, гуляю,
Як білая лебедонька по тихім Дунаю! Гу!

Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 1 (веснянка)” →

Слобожанщина. Записала Людмила Іваннікова від дитячого колективу. 1990-ті рр.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку напряла й соро(чку).

Що сорока оснує, а ворона витче,
А білії лебеді та й вибілять на воді.

Що у тих багачок повні скрині сорочок,
А у мене одна та й та чиста щодня.

Що звечора намочу, опівночі толочу,
А сонечко блисне – сорочечка й вис(не).

А сонечко блисне – сорочечка й висне,
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель.

А сонечко на південь – сорочечка й під рубель,
А сонечко у вікні – сорочечка й на мені.

Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)” →

Харківщина. З репертуару ансамблю “Слобожани”, м.Харків, керівник Віра Осадча. 1990 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку на сорочку пря(ла). Гу!

Весняночко-паняночко, де ж ти забарилась?
Десь у лісі на горісі хвостом зачепи(лась). Гу!

Дозволь мені, моя мати, веснянки почати,
Бо вже мені надоїло квітки вишива(ти). Гу!

*       *       *

Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Нема дівці переходу через бистру во(ду)! Гу!

Перебрела три річеньки, половину ставу.
Не вводь мене, козаченьку, в великую сла(ву). Гу!

Ой сама ж ти, дівчинонько, себе в славу вводиш,
Що пізненько, не раненько по юлиці хо(диш). Гу!

Ой як мені, козаченьку, пізно не ходити –
Як візьмеш ти за рученьку, не хочеш пусти(ти). Гу!

Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)” →

Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.

Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.

В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.

Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):

ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):

На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.

Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)” →

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я свому татові не дякувала.
Дякую тобі, тату,
Що пускав мене гуляти –
Більш не будеш, не будеш!

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я своїй матінці не дякувала.
Дякую тобі, мамо,
Що будила мене рано –
Більш не будеш, не будеш!

Continue reading “ВЖЕ Б Я БУЛА ЇХАЛА (весільна)” →

Карпати.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже весна воскресла, трави зеленіють,
Там на Закарпатті могили чорніють. (2)

Могили чорніють свіжо висипані,
Там лежать герої, що за волю впали. (2)

Боролись завзято, й не було різниці –
Жінки брали коси, мужчини – рушниці. (2)

Боролись завзято, та й не стало сили –
Кров лилась потоком, трупи землю вкрили. (2)

Молоді дівчата рани завивали,
Тих молодих хлопців в шпиталь відправляли. (2)

В шпиталь відправляли, в шпиталі лічили
Тих молодих хлопців, що їх поранили. (2)

Що їх поранили мадяри шаблями,
Не один заплакав гіркими сльозами. (2)

Ви, гори Карпати, рівняйтесь з долами,
А ви, браття-сестри, йдіть за їх слідами. (2)
 

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?

Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.

Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.

Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!

І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:

Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
 

Від “Товариства Лева”, м.Львів.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів (двічі):
Гей, лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

На марші цілу нічку, а зранку на зорі
Почалися завзяті, запеклі бої.

А ворог атакує і рветься щосил,
Юнак-кулеметник їх справно косив.

Як сонце вже сходило, натомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

До нього санітарка поспішно іде,
Цілющі долоні до рани кладе.

Підвівся юнак, вхопив за причеп –
Занову заграв вже затихлий кулемет.

Хто любить Україну, хто любить свій народ,
Той піде у повстанці без жодних перешкод!