ВИБІРКИ: Для війська

Покуття. Записав Михайло Іванюк; гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз…
Прийшла хвилина – час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному впадали.

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Позволь мені, мати, криницю копати −
Чи прийдуть дівчата води набирати?
Усі дівки прийшли води набирати,
Лиш мої милої не пускає мати!

Позволь мені, мати, корчму збудувати −
Чи прийдуть дівчата до корчми гуляти?
Усі дівки прийшли до корчми гуляти,
Лиш мої милої не пускає мати!

Позволь мені, мати, на лавці лежати −
Чи прийдуть дівчата на смерть наряжати?
“Іди, іди, доню, іди − не барися,
Із своїм миленьким навіки простися!”

А тая дівчина та й свій розум мала −
Обняла козака ще й поцілувала!

А вже ж тая слава по всім городочку,
Що жива із мертвим ходить по садочку!
А вже ж тая слава по всім селі стала,
Що жива із мертвим на рушничок стала!
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По цей бік гора, по той бік друга,
Межи тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря – дівчина моя
З новенькими ой да відерцями по водицю йшла.

Дівчино моя, напій ми коня
З рубленої нової криниці, з повного відра!

Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла!

Дівчино моя, чом заміж не йшла?
Бідна була, по наймах робила, пари не знайшла.

Дівчино моя, сідай на коня
Та й поїдем у чистеє поле до мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла.

Калино моя, чого не цвіла?
Зима була, лютії морози – цвіт зморозила.
 

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

При каноні стояв і фур-фурт ладував,
І фур-фурт, і фур-фурт, і фур-фурт ладував.

Гостра куля летіла, йому руку відтяла,
А він все ще стояв і фур-фурт ладував.

Приспів:
І фур-фурт, і фур-фурт, і фур-фурт ладував. (2)

Continue reading “ПРИ КАНОНІ СТОЯВ (історична, жартівлива)” →

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка.

Варіант для чоловічого хору: “Прощай, село ріднесеньке”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Прощай, село, город рідненький,
Прощай, Україно!
Прощай, саду зелененький,
Прощавай, дівчино!

А в тім саду, саду зеленому,
Де сонечко сяє,
На калині біля хати
Соловей співає.

Співай, співай, соловейку,
Сидя на калині;
Не журися, дівчинонько,
У тяжкій годині!

А я піду на край світа,
Буду воювати,
Тебе, моє серденятко,
Буду споминати.
 

Варіант для мішаного хору: “Прощай, село, город рідненький”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Прощай, село ріднесеньке,
Прощай, Україно!
Прощай, саду зелененький,
Прощавай, дівчино!

А в тім саду зеленому,
Де сонечко сяє,
На калині біля хати
Соловей співає.

Співай, співай, соловейку,
Сидя на калині,
Не журися, дівчинонько,
У тяжкій годині!

А я піду на край світа,
Буду воювати,
Тебе, моє серденятко,
Буду споминати.
 

Буковина. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Раз над’їхав козак з міста,
Під копитом камінь тріснув, да раз, два!
Під копитом камінь тріснув, да раз!

Під копитом камінь тріснув,
До серденька кріс притиснув…

Кріс притиснув до серденька,
Закувала зозуленька…

Не куй, не куй, зозуленько,
Най щебече соловейко…

Соловейку, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати…

Виклич мені дівча з хати,
Щось я маю розпитати…

Щось я маю розпитати:
Чи не била вчора мати?..

Чи не била, не сварила,
Що з козаком говорила?..

Чи не била, не карала,
Що з козаком ніч стояла?..
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
З-за хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Розвивайся, ой да сухий дубе,
Завтра мороз буде;
Ой собирайся, молодий козаче,
Завтра похід буде!

Я морозу ой да не боюся –
Завтра розів’юся!
Я й походу ой да й не боюся –
Зараз ізберуся!

Ой ви галки, ви чорні чубарки,
Підніміться вгору!
Ой ви, хлопці, хлопці запорожці,
Верніться додому!

Ой раді б ми вгору піднятися –
Туман налягає,
Ой раді б ми додому вернуться –
Гетьман не пускає!

Ой розвився ой да край дороги
Та й дуб зелененький;
Ой поїхав, гей, да з України
Козак молоденький.
 

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за козацький звичай
Здобувати в бою перемогу.

Відгримів лютий бій у широкім степу,
День кривавий надвечір схилився,
Лиш трава шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

Ой коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Не копай сиру землю копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я впав за Вкраїну забитий.

Нехай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче.

Continue reading “РОЗПРОЩАВСЯ СТРІЛЕЦЬ ІЗ СВОЄЮ РІДНЕЮ (історична)” →