ЖАНР: До косовиці

КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО (українські народні календарні пісні весняно-літньої пори з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху) / Упорядники Леопольд ЯЩЕНКО та Катерина МІЩЕНКО. − К., 2007. − 256 с., нот.

Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і українські традиції. Адже красна весна й тихе літо − це проводжання зими й закликання весни, розмаїтий Великдень і урочиста Трійця, вогняне купальське свято і щедрі обжинки… Усі ці свята успадковані нами з глибокої давнини.

Календарні пісні − мова традиційних свят. І нині у ваших руках невеличка добірка, “словничок” цієї мови, якою наші предки розмовляли з пробудженою землею, буйним зелом і щедрим урожаєм. Тут є пісні на всі смаки − від концертних обробок до стихійного розспіву і автентичного народного викладу; пісні обрядові, ліричні, побутові; “дорослі”, молодіжні й дитячі…
Continue reading “Збірник пісень “КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО”” →

Обкладинка монографії: Леопольд Ященко. Українське народне багатоголосся. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот. Титульна сторінка монографії: Леопольд Ященко. Українське народне багатоголосся. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот.

Леопольд ЯЩЕНКО. Українське народне багатоголосся. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот.

Праця присвячена історії українського народного багатоголосся, теоретичному аналізу його структурних форм та виконавських принципів, питанням взаємозв’язків народного багатоголосся і професійного пісенно-хорового мистецтва.

Може служити посібником для викладачів та студентів середніх і вищих музичних навчальних закладів, а також для керівників самодіяльних та професійних хорових колективів, композиторів, музикознавців, фольклористів.

За OCR-версію дякуємо п.Анатолію Богороду!

Continue reading “Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962″ →

Чернігівська обл., м.Козелець. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу наляга(є).

Шовкова трава на косу налягає,
Що перший косар та й галочки пита(є).

Ой ти галочко чорная, маленькая,
Скажи правдоньку, де моя миленька(я)?

А твоя мила у лузі над річкою
Умивається холодною водо(ю).

Утирається білою хустиною,
Малює личко червоной калино(ю).

Малює личко червоной калиною,
Малює брови чорною ожино(ю).

Ой Боже, Боже, коли ж той вечір буде,
Коли мій милий та й до мене прибу(де)!
 

Правобережна Україна.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Косили ми сіно, настала негода.
Плакала дівчина, як була молода. (2)

Плакала, плакала, на личку змарніла,
Видно по дівчині – віночка жаліла. (2)

Не жаль мені вінка, ні жодної речі.
Розпустила коси, застелила плечі. (2)

Косу розчесала, плечі застелила,
Вийшла за нелюба – жалю наробила! (2)

Ой жалю мій, жалю, великий печалю,
Що я й наробила – сама ж я й не знаю! (2)

Ой як тяжко-важко самій горювати,
А ще тяжче-важче з нелюбом шлюб брати. (2)
 

Рівненська обл., Гощанський р-н. Записав Леопольд Ященко у 1960-х рр. від бригади механізаторів, що приїздили до київського театру ім.І.Франка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой чиє то сіно лежить на покосах?
Чия то дівчина розпустила коси? (2)

Козакове сіно лежить на покосах,
Козакова дівчина розпустила коси. (2)

Мати ж моя, мати, що маю діяти?
Вже й літа минають, а я й нежонатий. (2)

Вже й літа минають, а я й нежонатий −
Насіяв пшениці − нема з ким збирати. (2)

Насіяв пшениці − нема з ким збирати,
Прийде темна нічка − ні з ким розмовляти. (2)
 

Полтавщина, Лубенський повіт. Записала Євгенія Ліньова, 1908 р. Обробка Леопольда Ященка.

Співає Етнографічний хор “Гомін” імені Леопольда Ященка, керівник Валентина Команчук. Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс хорових колективів, Національний музей народної архітектури та побуту, Київ, с.Пирогів, 03.06.2018.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Поза селом, поза селом
Повезено сіно.
Ой десь моє серденятко
Та й вечеряти сіло,
Вечеряти сіло…

Ой вечеряй, серденятко,
Вже й сонечко зайшло,
Та й подавай голосочок
У вишневий садочок,
В вишневий садочок…

Ти думаєш, дівчинонько,
Що я в степу ночую,
А я твої голосочки
Та й щовечора чую! (2)

Ой якби я, козаченьку,
Твій голос зачула, –
Вилітала б із віконця
Та як сива зозуля,
Як сива зозуля!
 

З друкованих джерел. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Чия то долина, чиї то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси? (2)

То моя долина, то мої покоси,
То моя дівчина розпустила коси. (2)

Коси розпустила, плечі застелила −
Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила! (2)

Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила −
Козак має жінку, а я полюбила. (2)

Козак має жінку, ще й діточок двоє,
А моє серденько крається надвоє. (2)