РЕПЕРТУАР: Козаки
ШИРОКА ДОЛИНА, ШОВКОВА ТРАВА (лірична)
Рівненська обл., Гощанський р-н. Записав Леопольд Ященко від бригади механізаторів, 1960-і рр.
Фрагмент виступу Етнографічного хору “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003, м.Турка Львівської обл.:
Дивитися/завантажити на Vimeo »
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Широка долина, шовкова трава,
Хороша дівчина, бо ще й молода. (2)
Хороша дівчина, я до неї йду,
Через воріженьки її не візьму. (2)
Марусю, Марусю, будеш плакати,
Як я скажу хлопцям коня всідлати. (2)
Як я скажу хлопцям коня всідлати,
Поїду в Росію кращої шукати. (2)
Об’їхав Росію ще й три города,
Не знайшов кращої, як ти, сирота. (2)
Об’їхав Росію й Україну всю –
Не знайшов кращої, як ти, Марусю! (2)
Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »
ЩО ПО МОРЮ, МОРЮ ТА ПО СИНЬОМУ (колядка парубкові)
Слова Надії Данилевської та Миколи Ткача, музика Леопольда Ященка.
Чоловічий гурт “КОЗАКИ” етнографічного хору “ГОМІН”, заспівують Леопольд ЯЩЕНКО і Віталій ФАЛЄТОРОВ; запис із різдвяного концерту “Радуйся, земле!” 10 січня 1991 року – фрагмент (mp3):
Уривок з кіноальманаху “Культурна спадщина”, випуск 1 – 1991. Чоловічий гурт “КОЗАКИ” етнографічного хору “ГОМІН”, заспівують Леопольд ЯЩЕНКО і Віталій ФАЛЄТОРОВ; запис із різдвяного концерту “Радуйся, земле!” 10 січня 1991 року – фрагмент:
Чоловічий гурт “КОЗАКИ” етнографічного хору “ГОМІН”, заспівують Леопольд ЯЩЕНКО і Віталій ФАЛЄТОРОВ. Запис початку 1990-х років:
Комп’ютерне відтворення нот (mp3):
Що по морю, морю та по синьому
Вітер хвилю підійма, да гей, гей!
Приспів:
Грає широке море, да гей!
Грає широке море, гей-гей!
Ой там славні хлопці-запорожці
Байдаками в ніч пливуть, да гей!
Межи ними славний лицар –
Молодий козак Іван, да гей!
Continue reading “ЩО ПО МОРЮ, МОРЮ ТА ПО СИНЬОМУ (колядка парубкові)” →
ЯК ІШОВ Я З ДЕБРЕЧИНА (жартівлива)
Закарпаття.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Як ішов я з Дебречина додому,
Зайшла мені чорна кура дорогу.
Іди, іди, чорна куро, додому,
Не заважай, не заважай
По дорозі нікому!
Як ішов я з Дебречина до Хусту,
Знайшов собі вишиваную хустку.
Ой чи мила, чи не мила ю шила –
Лем би она, лем би она
Вишиваною била!
Як ішов я з Мукачева додому,
Що там було – не розкажу нікому!
Так ня мила притискала до себе:
Чи любиш ня, чи візьмеш ня,
Бо я гину без тебе!