Харківщина. З репертуару ансамблю “Слобожани”, м.Харків, керівник Віра Осадча. 1990 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку на сорочку пря(ла). Гу!
Весняночко-паняночко, де ж ти забарилась?
Десь у лісі на горісі хвостом зачепи(лась). Гу!
Дозволь мені, моя мати, веснянки почати,
Бо вже мені надоїло квітки вишива(ти). Гу!
* * *
Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Нема дівці переходу через бистру во(ду)! Гу!
Перебрела три річеньки, половину ставу.
Не вводь мене, козаченьку, в великую сла(ву). Гу!
Ой сама ж ти, дівчинонько, себе в славу вводиш,
Що пізненько, не раненько по юлиці хо(диш). Гу!
Ой як мені, козаченьку, пізно не ходити –
Як візьмеш ти за рученьку, не хочеш пусти(ти). Гу!
* * *
Світи, зоре, на все поле, доки місяць зійде.
А до мене мій миленький вечеряти при(йде). Гу!
Ой чи прийде, чи не прийде на вечерю тую,
А я свому миленькому снідати зготу(ю). Гу!
Не жаль тому козакові поснідати дати,
Як іде він із юлиці, як стане світа(ти). Гу!
Цвіли лози при дорозі синесеньким цвітом.
Ішов козак із юлиці білесеньким сві(том). Гу!
* * *
Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Коли кому люба-мила – бреди через во(ду)! Гу!
Приїдь, приїдь, мій миленький, ти ж не за горами,
Як тролейбуси не ходять, приїжджай вола(ми). Гу! :))
