ВЕРТЕП

За виданням: Радуйся, земле, коляда іде! / Автор-упорядник Ярослава Музиченко. – Київ: Смолоскип, 2001. – 80 с., іл., нот.

Цей варіант Вертепу показували у середині 1990-х років учасники дитячої студії хору “Гомін”. Автор первісного тексту нам, на жаль, не відомий. Відтоді вистава потроху редагувалася київськими колядницькими гуртами.

Від своїх початків Вертеп — це народний ляльковий театр. Точніше, різдвяна вистава, яка оповідає про народження Христа. Будиночок Вертепу (шопку) на Різдво урочисто виносили з церкви, і колядники обходили з ним хати, всюди показуючи виставу.

Шопка — це скринька, ніби хатинка на два поверхи. Її можна змайструвати з дерева, з цупкого картону, дах зробити з соломи. Ляльки для Вертепу вирізьблюють з дерева, ліплять з глини, виготовляють їм ганчір’яний одяг.

Традиційний Вертеп має дві частини: містеріальну та світську. У першій персонажами є Йосип, Ангели, Три Царі, Волхви й Пастухи (ця дія відбувається на верхньому поверсі). У другій частині (на нижньому поверсі) діють цар Ірод, Чорт, Смерть та герой-Запорожець.

Нині все більше поширюється Вертеп без шопки й ляльок — його учасники самі перевдягаються персонажами цієї народної драми.

ДIЙОВI ОСОБИ:

Пастух I
Пастух II
Пастух III
Козак
Янгол
Iрод
Бiда
Смерть
Чорт
Жид

Наперед виходять ПАСТУХИ. Усі спiвають разом з ними колядку “Бог Предвічний”.

ПАСТУХ I:

   Слава Богу, мир цiй хатi,
   Перестаньте сумувати,
   Бо ми звiстку вам принесли,
   Що всi темнi сили щезли.

ПАСТУХ II:

   Весь свiт нинi звеселився,
   Бо Син Божий народився,
   I ви, браття, звеселiться,
   Рожденному поклонiться!

ПАСТУХ III:

   Ясна зiрка засвiтила,
   Нам дорогу возвiстила,
   Аж до того Вифлеєму,
   В ту країну незнаєму,
   Де Пречиста Сина мала,
   Свiт добром обдарувала.

ПАСТУХ I:

   Ми дорогами-стежками
   Поспiшали iз дарами,
   Там янголи стали в лаву,
   Заспiвали Богу славу,
   Пастирi там поклонились,
   Богу щиро помолились,
   I славили Бога-Сина,
   Що прийшла святая днина.

Всi спiвають колядку “Небо i земля”.

ПАСТУХ II:

   У вертепi вiфлеємськiм
   Янголи спiвають,
   А воїни Iродовi
   Немовлят стинають!..

Входить цар IРОД, за ним два ВОЇНИ.

IРОД (сердито):

   Вже запiзно!..
   Вже запiзно, кляте плем’я,
   Ви, шаленi!
   Другий день вас здоганяю,
   Але вас в руках вже маю.
   Тут i Вiн є, певно, з вами?
   Ну? Признайтесь перед нами —
   Ви ходили в Вифлеєм?
   Чи я вам не є царем?

ПАСТУХ I:

   Ти є цар, та тiльки земний,
   А вродився цар таємний,
   Що буде понад царями,
   Над землею, небесами.

ПАСТУХ II:

   То не цар, то вiчний Бог,
   Що панує без тривог.
   Ти боїшся того Бога,
   Бо лиха твоя дорога!

ПАСТУХ III (пiдходить до IРОДА i вимогливо, сердито):

   А тому невинну й гожу
   Чисту Дiву — Матiр Божу
   Хочеш нинi ти зловити!

ПАСТУХ II (гнiвно):

Хочеш вбити! Хочеш вбити!

IРОД (перебиваючи, сердито):

Замовчiть менi, проклятi,
Бо скараю вас в цiй хатi!

(убiк, до воїнiв:)

   Гей, шукайте, мої вої!..
   Тут нема дитини тої?
   Тож по всiм краю iдiть
   I наказ мiй понесiть:
   Всiх дiтей в краю зiбрати,
   I дволiтнiх повбивати.
   Кожний хлопець до двох лiт
   Хай загине — так скажiть!
   А мiж ними, певно, й вiн
   Знайде свiй смертельний скiн.
   А тодi —

(звертаючись до пастухiв i глядачiв, насмiшкувато:)

i вам не жити!
Хто ж вас буде боронити?

Входить БIДА, походжає по свiтлицi, показує на всiх рукою.

БIДА:

   Я — ваша Бiда!
   Я вас всiх вiддавна знаю —
   Я вас мучу, пригинаю,
   Вiдбираю вашi статки,
   Не лишаю вам i латки.
   Сiю вам у душi страх,
   Сила в мене є в руках.
   Лиш один мя може стяти,
   Не дасть в свiтi панувати —
   Той що вчора народився!
   Але Iрод розiзлився —
   Вiн ще нинi його вб’є.
   Iрод мiй приятель є!

(БIДА пiдходить до IРОДА.)

ПАСТУХ II:

Боже наш, що тут робити?
Та бiда не дасть нам жити!

Виходить наперед КОЗАК, говорить до IРОДА.

КОЗАК:

   Чув я все, що тут робилось!
   Це Дитятко народилось,
   Та вiд рук твоєх не згине.
   Ось до тебе Смерть прилине!

Виймає з пiхов шаблю, наступає на IРОДА. Раптом вбiгає СМЕРТЬ, пiдходить до IРОДА. Той злякався.

СМЕРТЬ:

   Що задумав ти, лукавий?
   Вигубити люд весь правий?
   Нi, не вдасться це, проклятий!
   Ти не будеш панувати!
   Бо царем буде Син Божий,
   Людям дати щастя зможе.
   А вчинив ти лютий злочин,
   Що вбивати дав ти почин.
   Я тебе за це караю —
   Голову тобi стинаю!

Замахується косою на IРОДА, той падає. Раптом до хати з реготом вбiгає ЧОРТ i пiдбiгає до IРОДА.

ЧОРТ:

   Довго ждав я твою душу,
   I тепер забрати мушу!
   Будеш нам смолу возити,
   І у тій смолі кипіти!

(Обiймає IРОДА i тягне геть.)

В пекло! В пекло!

ЧОРТ, IРОД, СМЕРТЬ виходять.

ПАСТУХ I:

Браття! Браття! Свiтло є!
Гляньте, як у вiкна б’є!

ПАСТУХ II:

Гей, до хати запросiм!
Хай освiтить нам цей дiм!

КОЗАК:

Хай освiтить, хай зогрiє,
Хай бiда в огнi зотліє!

БIДА згинається, прикриваючись руками, виходить ногами. На середину кiмнати величаво виходить ЯНГОЛ.

ЯНГОЛ:

   Мир i спокiй цьому дому!
   Тут немає мiсця злому!
   Не незгода, а злагода,
   Єднiсть i любов народу,
   Не темнота, а просвiта,
   Що як сонце серед лiта
   Освiтляє трави й пашi –
   Так освiтить душi вашi,
   I засяє свiтло Боже,
   Правда кривду переможе!

ПАСТУХ I:

Добре сталось! Слава Богу!
Тож збираймося в дорогу.

ПАСТУХ II:

Але перш нiж вийдем з хати,
Треба щастя побажати!

ПАСТУX III:

   Вiншуємо вам нинi,
   Усi добрi люди!
   Нехай помiч Божа
   Завжди з вами буде!
   Бувайте здоровi
   Разом з дiточками,
   Нехай смутку й горя
   Не буде мiж вами!
   Нехай добре родить
   Жито i пшениця,
   Усякеє збiжжя,
   Усяка пашниця.
   Христос рождається!

ВСI РАЗОМ:

Славiмо Його!

Звучить колядка “Нова рада стала”.

ЖИД (з торбиною):

   Я вiншую вам, як жид:
   Хай вам грошi ся держит,
   Хай вам дiтки ся ведут,
   Хай яйце знесе когут,
   Хай дає вам молоко
   I корова, i бико!
   А за тую коляду
   Дайте щось, бо я вже йду.
   Не давайте копiйки,
   Бо дiрявi кишеньки.
   Будьте, люди, гоноровi –
   Дайте грошi паперовi!