Слова і музика Леопольда Ященка.
Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):
ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):
На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.
В той вечір, такий чудовий,
Прощальну пісню нам співали солов’ї…
Затихла палка розмова,
Журливо вії опустились твої…
І от між нами високі гори
У неосяжну далечінь простяглись,
Лиш тільки в небі вечірні зорі
Спокійно й тихо мерехтять, як колись.
Чи чуєш, моя кохана,
Які слова тобі несе моя любов?
Я вірю: той час настане,
Коли з тобою ми зустрінемося знов!
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Там ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну подарують мені!
Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »
“Рушничок” був створений у Монреалі в 1970 році нащадками українських емігрантів. Гурт проіснував до 1980 року і записав п’ять альбомів: Rushnychok, Rushnychok І, … Rushnychok IV (volume four). Незмінними учасниками гурту були Андрій Гарасимович (вокал, гітара), Євген Осідач (акордеон), Юрій Штик (бас-гітара), Стефан Андрусяк (ударні інструменти).
Про те, що “Вечірню пісню” виконують за океаном, сам Леопольд Іванович довідався аж на початку 1990-х років, випадково, від журналіста Валерія Ясиновського, який згадує про це у статті про Л.Ященка та хор “Гомін” (“Дивак”, журнал “Дніпро”, 1991 р., №6).
За віднайдення оригіналу цього виконання дякуємо Тарасові Ященку та сайту patefon.org, а за інформацію про гурт − Святославу Заставському і сайту pisni.org.ua.
Група шанувальників гурту на facebook: РУШНИЧОК (Rushnychok Fan Group).