Із-за гори крем’яної
Голуби літають.
Не зазнала розкошоньки –
Вже й літа минають.
Запрягайте, хлопці, коні,
Коні воронії,
Та й поїдем доганяти
Літа молодії!
Ой догнали літа мої
На калиновім мості.
Ой верніться, літа ж мої,
Хоч до мене в гості!
Не вернемось, не вернемось,
Не маєм до кого,
Було би нас шанувати,
Як здоров’я свого.
Було б тоді нас вітати,
Як ми не летіли,
Було б тоді спать лягати,
Як ми спать хотіли.
Не вернемось, не вернемось,
Не жалкуй за нами!
Розійдемося по світу
Дочками й синами.
