НАСТРІЙ: Стримані

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Світить місяць, світить ясний,
А зіроньки миготять.
Не пускає мати дочку
В сад вишневий погулять.

Пусти ж мене, моя мамо,
Я в садочку постою,
Заспіває соловейко –
Я його послухаю.

Не просися, моя доню,
Не поможе твоя річ.
Відчини своє віконце,
Слухай його цілу ніч.

Піли півні, піли другі,
Дочка плакала в вікні,
Мати зятя вибирала,
Дочка думала, що ні.
 

Черкаська обл., Жашківський р-н с.Охматів. Записав Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН”, заспівує Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (mp3):

Світить місяць, світить ясний
Та ще й ясная зоря.
Ой ку’, ой куди ж ти від’їжджаєш
З свого рідного села.

Від’їжджаю, моя мила,
На всесвітнюю війну.
Пере’, переночуй, мій миленький,
Хоч цю нічку зо мною.

Ой рад би я, моя мила,
Хоч три нічки ночувать,
Так бо’, так боюся, моя мила,
Щоб походу не проспать.

Ой сам же ж ти добре знаєш,
Що я рано й устаю.
Як за’, як запіють перші півні,
То я тебе й розбуджу.

Піють півні, піють другі,
Ще й курочка сокоче,
Будить, будить мила миленького –
Він вставати не хоче.

Вставай, вставай, мій миленький,
Годі ж тобі й уже спать,
Бо вже, бо вже твої товариші
Всі на кониках сидять!
 

З друкованих джерел.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Святий Боже, Cвятий кріпкий,
Святий безсмертний, помилуй нас!

Святий Боже, Cвятий кріпкий,
Святий безсмертний, помилуй нас!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу,
І нині, і повсякчас, і вовіки віків,
Амінь!

Святий безсмертний, помилуй нас!
 

Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Від учасниці хору Марії Мельниченко

Стелись, стелись, барвіночку
Не коренем − листом.

Не коренем − листом…
Та викликав козак дівку
Не голосом − свистом.

Не голосом − свистом…
Та ой чи чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав,
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.

Сивим конем їхав…
Ой чи чула, чи не чула –
Не озивалася.

Не озивалася,
Та темна нічка-петрівочка –
Вийти боялася.

Вийти боялася…
Та бодай же ти, дівчинонько,
Зозулі не чула.

Зозулі не чула…
Та як ти мого голосочка
За сном не почула!

Поділля. Записав Микола Балема.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Стоїть козак на чорній кручі,
В задумі буйна голова,
А з ним дівчина чорнобрива −
В ней розплетена коса.

Повіяв вітер, вітер буйний,
Зайшлося серце від жалю,
Бо козак їде на чужину,
Лишає дівчину саму.

Ой куди їдеш, від’їжджаєш,
Нещасна доленько моя!
На кого мене покидаєш,
Для кого чорная коса?

Не плач, дівчино, серце моє,
Я їду в дальнії края,
Та за Вкраїну нашу рідну
Ладнаю шаблю і коня!
 

Слова Мусія Кононенка, мелодія народна. Редакція хору “Гомін”.

Етнографічний хор “ГОМІН”. Запис поч.1990-х рр. (mp3):

Співає Етнографічний хор “Гомін” імені Леопольда Ященка, керівник Валентина Команчук. Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс хорових колективів, Національний музей народної архітектури та побуту, Київ, с.Пирогів, 03.06.2018.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,
На небі зірка миготить,
Отари з поля поспішають
У холодочок відпочить.

Блакитне небо огорнуло
Усю рослину, всіх людей,
Село в садочках потонуло,
Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, ти мій раю,
Ти чарівниченько моя!
Я без кінця тебе кохаю,
Ще більш кохати хочу я!
 

Слова Осипа Маковея.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Там за селом, за лугом
Ходить жовнір за плугом.
Оре нивку не свою –
Добре, що в своїм краю.

Оре, оре та й тужить:
Хто родині послужить?
Хто посіє і пожне,
Як не стане вже мене?

Станьте, коні вороні,
Бо могили в загоні,
Ще й до того на межі,
І на лихо, не чужі.

Тут гармати орали,
Наші хлопці вмирали –
За це поле, за село
Їх немало полягло.

Тут пшениця поросте,
Синій блават зацвіте.
Жнець тут сяде і спічне.
Бідні душі пом’яне…

Там за лісом, за лугом
Ходить жовнір за плугом.
Десь далеко громи б’ють,
Людям жити не дають.
 

Тече річка невеличка з вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.

Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати:
А чи мені женитися, а чи тебе ждати?..

А я ж тобі, козаченьку, і раджу, й не раджу –
Я з тобою вечір стою − на другого важу!..

Бодай тебе, дівчинонько, з такою радою!
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!..

Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як у млині на камені пшениченька зійшла!..

Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився!..

Ой у млині на камені пшениченька зійшла –
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла…

Ой у лісі при дорозі сухий дуб розвився –
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився…

Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Дубіївка. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко.

Варіант пісні: “Тиха вода, тиха вода бережечки зносить”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Тече річка, тече бистра, бережечки зносить,
Молодий козак, молодий козак полковника просить. (2)

Пусти ж мене, полковнику, із війська додому –
Бо вже скучила, бо вже змучилась дівчина за мною. (2)

Не одпущу, не одпущу, бо довго ти будеш,
Ти напийся води холодної – про любов забудеш. (2)

Пив я воду, пив холодну, та й не напивався.
Поки жив буду, не забуду я, в кого закохався. (2)

Коня ведуть, коня ведуть, кінь головку клонить,
За ним, за ним дівчинонька білі ручки ломить. (2)

Ламай ручки, ламай білі, та не вломи пальця:
Світ обійдеш, та не знайдеш такого красавця! (2)
 

Закарпаття.

Тиха вода, тиха вода гей лем на бескиді,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Рада би-м я, рада би-м я ту водицю пити,
Рада би-м я, рада би-м я з милим говорити!

Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.

Бодай же тя, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло!
Не забув я, не забув я, лем собі думаю −
Не з тобою, не з тобою говорити маю!

Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби, та й не люби нараз дві дівчини!
Дві дівчини, дві дівчини − то велика зрада:
Одна плаче, одна плаче, друга тому рада.