НАСТРІЙ: Мрійні
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)
Харківщина. З репертуару ансамблю “Слобожани”, м.Харків, керівник Віра Осадча. 1990 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку на сорочку пря(ла). Гу!
Весняночко-паняночко, де ж ти забарилась?
Десь у лісі на горісі хвостом зачепи(лась). Гу!
Дозволь мені, моя мати, веснянки почати,
Бо вже мені надоїло квітки вишива(ти). Гу!
* * *
Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Нема дівці переходу через бистру во(ду)! Гу!
Перебрела три річеньки, половину ставу.
Не вводь мене, козаченьку, в великую сла(ву). Гу!
Ой сама ж ти, дівчинонько, себе в славу вводиш,
Що пізненько, не раненько по юлиці хо(диш). Гу!
Ой як мені, козаченьку, пізно не ходити –
Як візьмеш ти за рученьку, не хочеш пусти(ти). Гу!
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)” →

ВЕЧІР НАДВОРІ, НІЧ НАСТУПАЄ (лірична)
Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.
Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.
Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.
В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.
Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):
ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):
На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.
Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)” →

ВЖЕ Б Я БУЛА ЇХАЛА (весільна)
Галичина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я свому татові не дякувала.
Дякую тобі, тату,
Що пускав мене гуляти –
Більш не будеш, не будеш!
Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я своїй матінці не дякувала.
Дякую тобі, мамо,
Що будила мене рано –
Більш не будеш, не будеш!
Continue reading “ВЖЕ Б Я БУЛА ЇХАЛА (весільна)” →

ВЖЕ СІЛО СОНЕЧКО ЗА ГАЄМ (лірична)
Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.
Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.
Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.
А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.
І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.
Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!
Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

ВЖЕ СУРМИ КЛИЧУТЬ У ДОРОГУ (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже сурми кличуть у дорогу!
Пора – рушаєм на парад!
За нашу славну Перемогу –
Вперед! За рядом ряд!
Здіймайся, стяг золотосиній,
Повитий славою віків!
Гордися, Мати-Україно,
Стрічай своїх синів!
Вже йдуть панцерники й гармати –
Для них немає перепон!
А вслід за ними наш завзятий
Десантний батальйон!
А хто б нам дав такую зброю,
Якби не наші ковалі!
Ця зброя в нас не для розбою –
Для миру на землі!
Прощай, імперіє кривава,
Бо ми вже свій обрали шлях!
Воскресла Київська держава
І житиме в віках!

ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)
Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)
Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)
Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)
Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)
Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)
Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)
Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)
А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)
Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

ВИРОСТАЙ, НАШ КИЄВЕ, або НАД ШИРОКИМ ПЛЕСОМ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.
У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.
Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!
Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!
Приспів.

ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)
Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):
Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.
Ноти – рукопис Леопольда Ященка:
Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.
Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!
Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!
Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

ВИШНЕВИЙ САД (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вишневий сад,
Вишневий сад безжурно цвів,
Над тихою,
Над тихою рікою,
А в темну ніч,
А в темну ніч його мороз побив,
І цвіт біленький обірвав,
Пустивши за водою.
І знов зима,
Прийшла і снігом замела
І сад сумний,
І в берегах калину,
А я все жду,
Не раз виходячи на край села,
Свою омріяну весну –
Тебе, тебе єдину.
