АВТОРИ ПІСЕНЬ: Роман КУПЧИНСЬКИЙ

Слова і музика Романа Купчинського.

Надія ЗЯБЛЮК (сопрано), Леся ПОТІЦЬКА (меццо-сопрано) (mp3):

Заквітчали дівчатонька стрільцеві могилу,
Замість мали заквітчати стрілецькую милу. (2)

А пісочком висипали стежечку довкола,
Замість мали постелити рушник до престола.

А високий хрест з берези заплели віночком,
Замість мали заплітати косу барвіночком.

Схилилися дві тополі наліво й направо,
А на вітах вітер грає про стрілецьку славу. (2)
 

Слова і музика Романа Купчинського. З репертуару чоловічого хору “Гомін” м.Манчестер, Великобританія.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Марширують вже повстанці,
Як давно колись стрільці.
Сяє зброя їх на сонці,
Грає усміх на лиці.

Приспів (двічі):
Хто живий – в ряд ставай!
Йдемо визволяти рідний край!

Тільки зброя дасть нам волю!
Гей, юначе, не барись!
В тихих водах ясні зорі
Знов засяють, як колись.

Приспів (двічі).

Перед нами, молодими,
Простелився волі шлях.
Пісня лине в небо синє,
Переможно має стяг!

Приспів (двічі).
 

Слова і музика Романа Купчинського (заспів); слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого (приспів); гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” – чоловічий гурт “КОЗАКИ”, запис поч.1990-х рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Не сміє бути в нас страху,
Ні жодної тривоги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!

Приспів:
Кладочка, кладочка вузесенькая – ха-ха!
Дівчино-рибчино молоденькая!
До дівчини мені близько, мені близько –
Та й через стависько.
Вчора дощ, нині дощ –
Завтра буде слизько!

Не страшать нас і в цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!

А до дівочих ніжних серць
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!

Не святкуватиме ніхто
Над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!
 

Слова Романа Купчинського, музика Антона Баландюка

Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом;
Там прощався та стрілець січовий
З білим світом.

Там прощався та й стрілець січовий
Слізоньками,
Що немає кому прокопати
Йому ями.

Нема кому труни тисової
Зготовити.
Буде тіло чорне гайвороння
Розносити.

А черемха тую скаргу тиху
Зрозуміла,
Чисту душу стрільця січового
Пожаліла.

Спи спокійно, стрільчику січовий,
Спи, мій сину,
Бо я тебе чесно поховаю,
Як дитину.

Рано-вранці прийшли за ним друзі
Поглядіти,
А за нічку стрільця січового
Вкрили квіти.

Слова і музика Романа Купчинського – народний варіант. Редакція хору “Гомін”.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Ой там при долині, гарматами зритій,
Лежить не віднині січовик забитий. (2)

Його біле тіло од вітру зчорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло. (2)

Не заплаче мати, та й над головою
Не посадить м’яти на могилу твою. (2)

Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Бо куля зранила, ворожая куля! (2)

Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять. (2)

І кров по долині покриє мурава,
Та слава не згине, козацькая слава! (2)
 

Слова і музика Романа Купчинського

Пиймо, друзі, грай, музико, – нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино!

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Приспів.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій”.

Приспів.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Слова Романа Купчинського, музика Віктора Матюка (з Сокальщини).

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Човен хитається серед води,
Плеще о хвилі весло,
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.

Люба дівчино, прийди, прийди,
Забудем деннеє зло!

Човен по воді вихитується,
Козак в дівчини випитується:

– Чом в тебе, дівчино,
Очка чорнесенькі?
– Від темної нічки,
Мій милесенький!

Continue reading “ЧОВЕН ХИТАЄТЬСЯ СЕРЕД ВОДИ (лірична)” →