АВТОРИ ПІСЕНЬ: Леопольд ЯЩЕНКО
“РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ!” – різдвяний вечір “Гомону” 10 січня 1991 року, Будинок художника – АУДІОЗАПИСИ
Сотні тисяч глядачів були приголомшені осяйним теплом і багатством українського Різдва – із справжніми, непереробленими колядками про Народження Бога, із князями-господарями, воїнами-синами і царівнами-дочками. Тоді “Гомін”, без перебільшення, пройшов із колядою по всій Україні, яка вже чекала на свою Незалежність…
БАЛАДА ПРО СОЛДАТА, або ЗА СЕЛОМ У ПОЛІ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
За селом у полі вже квітує мирна весна…
Заросли окопи, де колись гриміла війна…
Немало літ відлетіло,
Не стерлась лиш могила,
Гей, гей, край дороги одна.
Тут у тяжкім бою мій товариш вірний упав,
І на смертнім одрі він з останніх сил прошептав:
Послухай мене, мій друже!
Прошу я тебе дуже, –
Гей, гей, щоб листа написав.
В стороні далекій залишив я рідну сім’ю,
І малого сина, і дружину й матір свою…
Скажи, щоб мене не ждали,
Вістей не посилали,
Гей, гей, бо я вбитий лежу…
За селом, у полі, де спочив забитий солдат,
Високі тополі день і ніч на варті стоять…
Сплелись докупи верхами,
І з вільними вітрами,
Гей, гей, на роздоллі шумлять…
БЕРЕЖІМ СВОЄ ІМ’Я, або СПІВАЮТЬ НІМЦІ ПРО СВОЄ (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Співають німці про своє:
Що їхня “Дойчланд юбер аллес”.
А ми відспівуєм на те,
Що Україна над усе!
І споконвіку вже так є,
Що кожен дбає про своє,
І гордо прапор свій несе,
Бо він для нього – над усе!
То вже сам Бог так сотворив,
Що всі ми різні, неоднакі,
І кожен свій веде мотив
В соборнім хорі всіх країв.
І споконвіку, з роду в рід
Дзвенить піснями цілий світ,
І кожен свій веде мотив
В соборнім хорі всіх країв!
Тож бережім своє ім’я,
Свою одвічну неповторність!
Благословенна та земля,
Де у пошані кожне Я!
І нас не скорить жодний цар,
Ані підступний яничар!
Тож бережім своє ім’я,
Своє безцінне, власне Я!
БЛАГОСЛОВЕННИЙ БУДЬ, ЦЕЙ ЧАС, або ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Вставаймо, браття,
Бо вже надійшла година!
Припало й нам торувати свій шлях!
Єднаймось, друзі,
Бо ми є одна родина,
І стяг свободи тримаймо в міцних руках!
Весняне сонце встає над нами,
Освітлює наш трудний шлях!
Не бути нам повік рабами,
Бо стяг свободи у наших міцних руках!
Вже час настав, знаменний час!
Встає з колін великий наш народ!
Не бути нам повік рабами,
Бо стяг свободи у наших міцних руках!
Іде весна! Іде весна!
І нам несе нові надії!
Нова доба встає для нас,
Тож не прогаймо цей славний час!
Цей доленосний, знаменний час!
Цей славний час, свободи час,
Прийшов до нас жаданий час!
Благословенний будь,
Цей доленосний час!
БРАТСЬКА МОГИЛА, або ОЙ ПОСЛАВСЬ ТУМАН (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой пославсь туман
Та й попід горою
Край високої могили.
Тут в криваві дні
Йшли бійці до бою
І в сирій землі спочили…
Не насняться їм
Зорі вечорові,
Ані плеса голубії…
Розів’є верба
Кучері шовкові,
Од негодоньки укриє…
Лиш один солдат
Голову схиляє
Над братами в вічній шані…
І багряний стяг
Вітер колихає
У вечірньому тумані…
ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):
ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):
На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.
Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)”
ВЖЕ СУРМИ КЛИЧУТЬ У ДОРОГУ (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже сурми кличуть у дорогу!
Пора – рушаєм на парад!
За нашу славну Перемогу –
Вперед! За рядом ряд!
Здіймайся, стяг золотосиній,
Повитий славою віків!
Гордися, Мати-Україно,
Стрічай своїх синів!
Вже йдуть панцерники й гармати –
Для них немає перепон!
А вслід за ними наш завзятий
Десантний батальйон!
А хто б нам дав такую зброю,
Якби не наші ковалі!
Ця зброя в нас не для розбою –
Для миру на землі!
Прощай, імперіє кривава,
Бо ми вже свій обрали шлях!
Воскресла Київська держава
І житиме в віках!
ВИРОСТАЙ, НАШ КИЄВЕ, або НАД ШИРОКИМ ПЛЕСОМ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.
У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.
Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!
Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!
Приспів.
ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)
Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):
Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.
Ноти – рукопис Леопольда Ященка:
Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.
Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!
Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!
Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)”
ВИШНЕВИЙ САД (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вишневий сад,
Вишневий сад безжурно цвів,
Над тихою,
Над тихою рікою,
А в темну ніч,
А в темну ніч його мороз побив,
І цвіт біленький обірвав,
Пустивши за водою.
І знов зима,
Прийшла і снігом замела
І сад сумний,
І в берегах калину,
А я все жду,
Не раз виходячи на край села,
Свою омріяну весну –
Тебе, тебе єдину.
