Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.
Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)
Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
