Наддніпрянщина. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Людмили Заковоротньої та Віри Глушко
Замкнув хату на замок, чимчара-чирара,
А сам пішов до дівок, ку-ку, ага!
Добривечір, дівки, вам, чимчара-чирара,
Вас багато, а я сам, ку-ку, ага!
Як вас, дівки, не любить, чимчара-чирара,
Як ви вмієте робить, ку-ку, ага!
Тихше, дядьку, не займай, чимчара-чирара,
За своєю позирай, ку-ку, ага!
Не шукай собі біду, чимчара-чирара, –
Маєш жінку молоду, ку-ку, ага!
Не жени волів пасти, чимчара-чирара, –
Можуть жінку украсти, ку-ку, ага!
Дав додому драпака, чимчара-чирара,
Ані жінки, ні замка! Ку-ку, ага!
* * *
Через тії молодиці, чимчара-чирара,
Та й потрапив до в’язниці, ку-ку, ага!
Продай, жінко, дві спідниці, чимчара-чирара,
Визволяй мене з в’язниці, ку-ку, ага!
Я спідниці не продам, чимчара-чирара,
Як попався − сиди там! Ку-ку, ага!
Продай, жінко, кабана, чимчара-чирара,
Бо зостанешся одна, ку-ку, ага!
Кабана я не продам, чимчара-чирара,
Сама собі раду дам, ку-ку, ага!
