МОВ ТОЙ ОЛЕНЬ, ЗАГНАНИЙ У БОЛОТО, або ПІСНЯ ПРО БАЗАР (історична)

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Мов той олень, загнаний у болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться знеможена піхота,
Кіннота йде за нею по слідах.

Паде з утоми військо на дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в рваних онучках.

А бій кипів – останній, може, з боїв,
За полком полк все суне з вражих сил,
І хтось гукнув: “У нас нема набоїв!..”
З полудня стихло, впав останній стріл.

Зігнали всіх, забрали від них зброю,
Вірних синів святої боротьби,
І впав наказ, щоб власною рукою
Копали тут самі собі гроби.

В холодну днину, стомлені, побиті,
Копали враз могили на полях
Під дикий крик і глум несамовитий
Моcковських військ, що стали у рядах.

“Готова вже могила всім єдина, –
Таку коротку відповідь дав кат, –
Ось вам соборна, вільна Україна!
Для вас нема ні ласки, ні пощад!”

А хто би з вас зложив таку присягу,
Що буде він повік служить Мocкві,
Хай відречеться від свойого стягу,
Той буде вільний, буде він живий”.

В холодну днину, серед снігу й мряки,
Над свіжим гробом, що на них чекав,
Стояли триста шістдесят вояків,
Ніхто не зрадив, ласки не благав.

І впав наказ, стрекочуть скоростріли,
І стелиться козацтво, мов трава,
І труп за трупом пада до могили,
А скоростріл клекоче, не вгава.

Останній впав. З невкритої ще ями
Неслися крики ранених і зов,
І хтось грозив кривавими устами:
“Ми нині гинем, завтра – кров за кров!”

Пливуть літа, від роду і до роду
Розносить славу нам новий кобзар,
І оживає в пам’яті народу
Скровавлений, непомщений Базар.
 

18 грудня 2012   (оновлено 08.01.2017)   //   Категорії: Синтезатор, Новини, ПІСНІ, НОТИ, АУДІО   Концепція:   Етнографічний реґіон:   Жанр: , ,   Характер:   Настрій:     Виконавці – СКЛАД: ,     Репертуар: ,              
Навігація

Наступна публікація: