ЖАНР: Літературні

Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька. Записано 1955 року. Розшифрував Леопольд Ященко

Скрипливії ворітечка, брехливії люди,
На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде? (2)

Брешіть, брешіть, воріженьки, наберетесь лиха!
А ми собі, моє серце, любімося стиха. (2)

Любилися, кохалися, як зерня в горісі,
Прийшла пора − розійшлися, як туман по лісі. (2)

Любилися, кохалися, як голубів пара,
Прийшла пора − розійшлися, як чорная хмара. (2)

Чорна хмара неаступає, дрібний дощик іде,
А з нашого коханнячка нічого не буде. (2)

Скрипливії ворітечка − тяжко відчиняти,
Кого люблю − не забуду, хоч вік буду ждати! (2)

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Спокійно Горинь котить хвилі,
Сузір’я мирно мерехтить,
Сміється місяць, і плачуть зорі,
Листя осичини тремтить.

Приспів:
Ой Горинь, Горинь,
Ти сумно, сумно котиш хвилі…
Вернись до мене,
Вернись, вернись, коханий мій!

Куди ідеш ти, мій коханий,
Чого шукаєш, милий мій?
Чи надокучив свій край для тебе,
Чи нема місця тут тобі?

Приспів.

За Горинь їду, моя кохана,
За Горинь йду, моє дівча!
Я йду, кохана, в крові втопити,
Втопити юність свою там.

Приспів.

Не плач, дівчино, що я загину
За Україну, рідний край!
Ти мстись за мене, бувай щаслива,
Прощай навіки, прощай!

Приспів.
 

Слова і музика Леопольда Ященка

Вийду на гору, погляну в долину –
Вітер хвилює шовкові жита…
Там через поле знайома стежина,
Там мої юні промчали літа.

Ось вона в’ється, обмита росою,
В берег покошений манить мене…
Піду за нею, іще раз постою –
Може, дитинство мені поверне.

Може, почую в калиновім гаю
Давньої пісні забутий мотив…
Жду, виглядаю, в думках пригортаю
Всіх, кого змалку я тут залишив.

Я уклоняюсь вам, рідні пороги,
Хаті старенькій, що в землю вросла…
З неї у світ, на широкі дороги
Вивела мене стежинка мала.

Слова Семена Гулака-Артемовського, мелодія народна. З друкованих джерел. Редакція хору “Гомін”.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот − МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − ЧОЛОВІЧИЙ ХОР (PDF, mp3):

Стоїть явір над водою, в воду похилився.
На козака пригодонька − козак зажурився. (2)

Не хилися, явороньку, − ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченьку, − ще ж ти молоденький. (2)

Не рад явір хилитися − вода корінь миє.
Не рад козак журитися − само серце ниє. (2)

Ой од’їхав з України козак молоденький,
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. (2)

Десь поїхав на чужину, та й там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув. (2)

Звелів собі насипати високу могилу,
А в головах посадити червону калину. (2)

Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті. (2)
 

Слова Мусія Кононенка, мелодія народна. Редакція хору “Гомін”.

Етнографічний хор “ГОМІН”. Запис поч.1990-х рр. (mp3):

Співає Етнографічний хор “Гомін” імені Леопольда Ященка, керівник Валентина Команчук. Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс хорових колективів, Національний музей народної архітектури та побуту, Київ, с.Пирогів, 03.06.2018.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,
На небі зірка миготить,
Отари з поля поспішають
У холодочок відпочить.

Блакитне небо огорнуло
Усю рослину, всіх людей,
Село в садочках потонуло,
Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, ти мій раю,
Ти чарівниченько моя!
Я без кінця тебе кохаю,
Ще більш кохати хочу я!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сховалось ясне сонечко
Та й за густий лісок;
Озвись до мене, серденько,
Прилинь хоч на часок.

Озвись лужком-долиною,
Попід зелений гай…
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!
Гей, гей, гей, гей-я,
Гей, гей, гей-я, гей!
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!

Запала ніч невидная,
А на душі – зима…
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
Гей, гей, гей-я, гей!
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Така її доля… О Боже мій милий,
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі? Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю – вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає – дума, заблудив.
 

Карпати.

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Тече річка невеличка, понад річков став. (2)
Плив я річенькою, плив, та й до берега приплив,
Та й до тої дівчиноньки, що вірно любив.

Ой дівчино моя мила, скажи ти мені,
Чи ти мене вірно любиш, а чи, може, ні?
Бо у мене є жура: любить іншого вона!
Що ми з того, що ти файна, як ти не моя!

У неділеньку раненько всі дзвони гудуть,
А вже тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.
Бо вже ж тая дівчина не одного зрадила,
Не одного козаченька з розуму звела!
 

Тече річка невеличка з вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.

Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати:
А чи мені женитися, а чи тебе ждати?..

А я ж тобі, козаченьку, і раджу, й не раджу –
Я з тобою вечір стою − на другого важу!..

Бодай тебе, дівчинонько, з такою радою!
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!..

Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як у млині на камені пшениченька зійшла!..

Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився!..

Ой у млині на камені пшениченька зійшла –
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла…

Ой у лісі при дорозі сухий дуб розвився –
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився…

Запис та обробка Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

У гаю при Дунаю соловей щебече,
Він свою пташину до гніздечка кличе:
Тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, − соловей щебече,
Він свою пташину до гніздечка кличе.

У гаю при Дунаю, там музика грає,
Бас гуде, скрипка грає, а мила гуляє.
Бум, бум, бум, бум, бум, − там музика грає,
Бас гуде, скрипка грає, а мила гуляє.

У гаю при Дунаю ходжу самотою
І тяжко зітхаю, мила, за тобою.
Ох, ох, ох, ох, ох, − ходжу самотою
І тяжко зітхаю, мила, за тобою.