ХАРАКТЕР: Повільні

Слова і музика Леопольда Ященка.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Порвалась остання струна,
Її вже повік не з’єднати…
Лиш болем гіркої утрати
Подзвіння у серці луна.

В далеку незвідану путь
Пішли молоді побратими…
Хай наші молитви над ними
Розраду душі принесуть.

Надходить рокований час,
Схилімо в жалобі знамена!
Згадаймо усіх поіменно,
Кого вже нема серед нас…
 

Слова Дмитра Павличка, музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Марширує військо кроком молодим,
Синьо-жовтий прапор сяє понад ним.
Плаче сива жінка в глибині вікна,
За той прапор долю віддала вона.

За той рідний прапор, синій золотець,
Батько їй загинув, січовий стрілець.
За те сонце й небо, за той рідний стяг
Два сини-повстанці полягли в боях.

Марширує військо кроком молодим,
Синьо-жовтий прапор сяє понад ним.
Плаче сива жінка в глибині вікна,
А в сльозі відбилась вся Галичина.
 

Пісня походить з Кубані, була перероблена січовими стрільцями. Записана на Покутті. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Прощай, дівчино, бо я вже йду,
Благослови ня на ту війну!

Прощай, дівчино, прощай, прощай –
Я йду до бою за рідний край!

Летіла куля попід гору
Та й ударила у грудь мою!

Потекла кровця річенькою,
Аж до тихого та й Дунаю.

А в тім Дунаю бистра вода,
Вже ж того хлопця в світі нема…
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Пройшли літа за роком рік,
Ударив печальний дзвін…
Прощай, товаришу, навік,
Прийми наш земний уклін.
Прощайте, веселі дні,
Несила вас вернуть.
Прийшла сумна годинонька,
Рушати в останню путь.

Там знайдеш мир і супокій
Від бренних земних тривог.
Нове життя душі твоїй
Дасть сущий над нами Бог.
І добре твоє ім’я
Все буде поміж нас,
Не візьме його сира земля,
Не згубить безжальний час.

Прощай, прощай навік,
Наш друже дорогий,
Прощай, прощай навік,
Прийми наш уклін земний.
Прощай, прощай…
 

Чернігівська обл., Білопільський р-н. Записав Олександр Фисун від бандуристки Валентини Лантух.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Радуйсь, земле, Коляда іде!

Приспів:
Святий вечор, добрий вечор!

Коляда іде, всім дари везе.

Всім дари везе, нам слово каже.

Нам слово каже, що вже світ сяє.

Ми ж тебе, господарю, та й не понижаємо.

А з святими Щедрами та й поздоровляємо!
 

Слова Ісидора Мидловського, музика Віктора Матюка.

Соло: Надія Зяблюк (сопрано). Інструментальний супровід: Людмила Скірко (фортепіано), Олександр Ткаченко (альт) (mp3):

Родимий краю, село родиме,
Вас я вітаю, місця любимі!
Зелені ниви, ліси й могили,
Щасливі з вами дні ми уплили.

Мала хатино, стріхо низенька,
Люба родино, нене рідненька!
Вас повитати душа бажає –
Потіхи більше в світі немає!

І ти, кринице, свідку любові,
Вітай, сестрице, вітай мя знову!
Скажи ми правду, правду щирішу:
Чи ще знайду я любов давнішу?

Тут і гарніше дуб зеленіє,
Тут і тепліше сонечко гріє.
При вас бажаю віку дожити,
В рідній землиці навік спочити.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Пісня остарбайтерів, вивезених на примусові роботи до Німеччини під час ІІ Світової війни. Співалася на мелодію “Ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька”

Сиджу та й думаю: (2)
Коли ж я вернуся (2)
До рідного краю?

До рідного краю,
До любої рідні,
Що я так далеко (2)
У чужій стороні.

А в чужій стороні
Тяжко працювати,
Навіть нема коли (2)
Листа написати.

Листа написала
Та й стала плакати:
Ой що ж там думає,
Ой що ж там гадає
Моя рідна мати?

Чи вона думає,
Що я ще є жива,
Чи вона думає,
Чи вона гадає,
Що мене вже й нема?

Сумщина. З друкованих джерел.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сиділа русалка
На білій березі. (2)

Просила русалка
В дівочок сорочки. (2)

Дівочки-сестрички,
Дайте мні сорочки! (2)

Хоч не біленької,
Аби тоненької. (2)

…………………………………..

Сиділа русалка
На білій березі. (2)

Просила русалка
В жіночок намітки. (2)

Жіночки сестрички,
Дайте мні намітки! (2)

Хоч не тоненької,
Аби біленької. (2)
 

Тернопільщина. Записав Леопольд Ященко від працівників Київметробуду.

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Сизий качурець, чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (2)

Ще вчора була качечка моя,
Сьогодні нема, бо застрілена. (2)

Не жаль би мені, якби на воді,
А то на горі, в шовковій траві. (2)

Молодий козак, чого сумуєш,
Чого сумуєш, пари не маєш? (2)

Ще вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема, бо заручена. (2)

Не жаль би мені, якби на селі,
А то через двір, ще й товариш мій. (2)

Товаришу мій, загороди двір,
Щоб твоя жона по воду не йшла. (2)

По воду іде, добридень дає,
Мені, козаку, жалю завдає. (2)

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю відерця! (2)
 

Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька. Записано 1955 року. Розшифрував Леопольд Ященко

Скрипливії ворітечка, брехливії люди,
На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде? (2)

Брешіть, брешіть, воріженьки, наберетесь лиха!
А ми собі, моє серце, любімося стиха. (2)

Любилися, кохалися, як зерня в горісі,
Прийшла пора − розійшлися, як туман по лісі. (2)

Любилися, кохалися, як голубів пара,
Прийшла пора − розійшлися, як чорная хмара. (2)

Чорна хмара неаступає, дрібний дощик іде,
А з нашого коханнячка нічого не буде. (2)

Скрипливії ворітечка − тяжко відчиняти,
Кого люблю − не забуду, хоч вік буду ждати! (2)