Хор ГОМІН, Київ :: Хор Леопольда Ященка :: Пісні України
Історія та репертуар "Гомону", пісні з архіву Леопольда Ященка
Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
По діброві вітер віє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.
Стан високий, лист широкий, Марно зеленіє, Кругом поле, як те море, Широке синіє.
Чумак іде – подивиться, Та й голову схилить. Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі.
Подивиться – серце мліє: Кругом ні билини, Одна, одна, як сирота, На чужині гине.
Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »
Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів.
Слова Тараса Шевченка, мелодія народна.
Така її доля… О Боже мій милий, За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі? Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю – вона молоденька, Бо люди чужії її засміють.
Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає – дума, заблудив.
Скинути