Виконавці – ГРУПИ : З супроводом
МІСЯЧНА ДОРОГА (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Виконує чоловіча група Академічного камерного хору “ХРЕЩАТИК”, керівник Павло СТРУЦЬ; соліст Олександр БІДА:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Місяць із-за хмари промінь покотив,
Золоту дорогу в морі простелив.
Стелеться доріжка у далечині,
Любо йти по морю в легкому човні!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Любо йти по морю в легкому човні!
Я по тій дорозі сам-один пройду,
З буйними вітрами мову поведу.
Хай зрадлива хвиля грає ще й шумить –
Сильних і відважних буря не страшить!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Сильних і відважних буря не страшить!
Дальнії простори манять нас і ждуть,
Піднімай вітрила – нам пора у путь!
Пройдемо крізь шторми, пройдемо крізь ніч,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!
МОЄМУ КИЄВУ, або НА БЕРЕГАХ ДНІПРА-СЛАВУТИЧА (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
На берегах Дніпра-Славутича
Ти встав із давнішніх століть,
Проте краса твоя нев’януча
Мене й сьогодні полонить.
І я іду по тихих вулицях
До цих завітних берегів,
І предо мною відкривається
Жива історія віків.
Приспів (двічі):
Я знову в рідному краю
Знайомі гори пізнаю,
І велич сивої минувшини,
І ясну молодість твою.
Чи ж так давно під цими кручами
На штурм піднявшись як один,
Тебе з неволі визволяли ми
В диму пожарищ і руїн?
І я дивлюсь на мирні обрії,
Любуюсь видами Дніпра,
Та горда пам’ять тих буремних днів
В моєму серці не вмира!
Приспів (двічі).
МОЛІМСЯ ЗА ВКРАЇНУ, або ЗА РУКИ ВІЗЬМІМСЯ, БРАТИ (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):
Етнографічний хор “Гомін”, Академічний камерний хор “Хрещатик”; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.
Дивитися/завантажити на Vimeo »
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
За руки візьмімся, брати!
Доволі вже чвар і незгод!
Чи не час нам зійтись, поєднатись,
Якщо ми справді великий народ!
Будуймо, творімо свій храм!
Не зрадьмо високу мету!
Бо в цей світ ми прийшли не для того,
Щоб обернути усе в суєту!
Приспів:
Молімся за Вкраїну!
За долю щасливу її!
За землю нашу рідну,
За мир і злагоду в нашій сім’ї!
Шануймо свій давній звичай
і віру своїх прабатьків!
Хай у наших серцях не згасає
Священна пам’ять минулих віків!
Не йдімо шукати добра
Світ за очі на чужину!
Свого щастя ми там не знайдемо,
Лишивши матір у хаті одну!
Приспів (двічі).
МРІЯ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Мрія в рожевім серпанку
Знову явилась мені…
Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує в тишині.
Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує за вікном…
Мрія в рожевім серпанку
Стиха війнула крилом.
Я ж їй сказала: вернися!
Мріє, не зраджуй мене.
Згасне остання зірниця,
Швидко цей сон промайне.
Ранок прийде і розвіє
Чари солодкі нічні…
Люба, закохана мріє,
Згадуй мене хоч вві сні.
НАДОБРИДЕНЬ (інструментальна, на весілля)
НАСТАВ, КОХАНА, ЧАС РОЗЛУКИ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Академічний камерний хор “Хрещатик”, солісти – Олена Горяйнова й Олександр Біда; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF):
Настав, кохана, час розлуки,
Ми розстаємся назавжди…
Не завдавай серденьку муки,
Не сподівайся і не жди.
Вже цеї ночі на світанні
Нас під конвоєм повезуть
На чужину, в краї незнані,
На нас чекає довга путь.
Приспів:
Тож прощавай і пам’ятай,
Що я (ти) повстав за рідний край
І сміло йшов на смертний бій
За Україну, за нарід свій! (2)
Continue reading “НАСТАВ, КОХАНА, ЧАС РОЗЛУКИ (лірична)” →
НАСТАВ УРОЧИЙ ЧАС, або СТАВАЙМО, БРАТТЯ, ВСІ ВОДНО (патріотична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):
Ставаймо, браття, всі водно
Під синьо-жовте знамено!
Зоря свободи кличе нас –
Настав урочий час!
Гряде доба великих змін –
Вставай, народе, із колін!
Зоря свободи кличе нас –
Настав урочий час!
Не даймо зграям шахраїв
Нас обернути в жебраків!
Уся Вкраїна кличе нас –
Настав урочий час!
Отож доволі сльози лить
І рабські пута волочить!
Бо рабські пута не для нас –
Настав урочий час!
Ми наведем правдивий лад,
Посадим свій квітучий сад
І побудуєм власний дім
На щастя нам усім!
І в нашій рідній стороні
Нам засіяють ясні дні!
І ми збудуєм власний дім
На щастя нам усім! (2)
НА ЧУЖИНІ ТЯЖКО ЖИТИ (лірична)
Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці, від Н.М.Проданюк, 1959 р. Запис та обробка Леопольда Ященка.
Надія ЗЯБЛЮК (сопрано), Олександр ВАСИЛЕНКО (баритон), Леся Коротенко (фортепіано); струнний квартет: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель); Леопольд Ященко, Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”
Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):
На чужині тяжко жити,
Мов той камінь підоймити.
Камінь здійму, відпочину,
На чужині марно згину.
Бо чужина – не родина,
Плаче серце, мов дитина.
Плаче воно, знає чого –
Нема правди ні від кого.
На родині сонце гріє,
На чужині вітер віє.
Вітер віє, траву хилить,
За родинов серце болить.
Ой чужино ти, чужино,
Чого в тобі так студено?
Хоч не вітри, не морози,
А все в очах гіркі сльози.
НАША ЗОРЯ, або З ПРАДАВНІХ ВІКІВ
Слова і музика Леопольда Ященка
З прадавніх віків,
З непам’ятних орбіт
Явились ми на білий світ…
І наша зоря
Десь там у небесах
Торує свій далекий шлях…
Приспів:
Коли б нам її впізнати
І в дальні сягнуть світи!
Ми б ладні усе віддати,
Щоб тільки нашу зорю знайти!
Ми йдем до вершин,
І вже навкруг землі
Пливуть космічні кораблі!
А там – дай то Бог –
Іще один лиш крок –
І ми полинем до зірок!
Continue reading “НАША ЗОРЯ, або З ПРАДАВНІХ ВІКІВ” →
НАЩО МЕНІ ЖЕНИТИСЯ
Слова Тараса Шевченка, музика Віктора Лісовола.
Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):
Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.
Оженився, вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю.
Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене, люди!
Хіба піти до вас в найми?
Чи ж до ладу буде?
Ні, не буду чужі воли
Пасти, заганяти;
Ні, не буду в чужій хаті
Тестя поважати.
А я буду красуватись
В голубім жупані
На конику вороному
Перед козаками.
Continue reading “НАЩО МЕНІ ЖЕНИТИСЯ” →