ЖАНР: Побутові

Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.

Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.

В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.

Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):

ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):

На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.

Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)” →

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?

Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.

Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.

Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!

І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:

Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
 

Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.

Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.

Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.

І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.

Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!

Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)

Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)

Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)

Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)

Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)

Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Вийду я на гору, гукну я додому:
Вари, мати, вечеряти ще й на мою долю! (2)

Варила, варила, небагато – трошки,
Нема тобі, моя й доню, ні миски, ні ложки. (2)

Ложечку зломила, мисочку розбила
Іди туди, моя доню, де літо робила! (2)

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня,
Що ти мене туди дала, де я й не привична? (2)

Ой матінко-зоре, яке ж мені горе,
Що ти мене заміж дала за синєє море! (2)
 

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!

То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!

За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!

Слова і музика Леопольда Ященка

Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.

У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.

Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!

Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!

Приспів.

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →