ЖАНР: Ліричні

Закарпаття. Редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Фраїрочко, що-с думала,
Коли зо мнов волки гнала?
В мене була думка моя,
Же ти не мій, а я не твоя.

Чотири воли пасу я
У зеленому гайочку.
Знайшов собі милий другу,
Залишив ня, фраїрочку.

Continue reading “ФРАЇРОЧКО, ЩО-С ДУМАЛА (лірична)” →

Хмара наступає, дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечора йде. (2)

Козак до дівчини щовечора йде,
Добривечір каже, ще й ручку дає. (2)

Добрий вечір каже, ще й ручку дає:
Марусино, серце, порадуй мене. (2)

Марусино, серце, порадуй мене:
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (2)

Женися, козаче, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще молода! (2)
 

Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає,
Хто в любові не знається, той горя не знає. (2)

А я, молода дівчина, та й горя зазнала –
Вечероньки не доїла, нічки не доспала. (2)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця –
Іще очі й не дрімали, а вже сходить сонце. (2)

Ой дрімайте, не дрімайте – не будете спати:
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (2)

Нехай їде, нехай їде, нехай не вернеться,
Нехай йому, молодому, щастя усміхнеться. (2)

Очі мої, очі ж мої, що ж ви наробили?
Кого люди обминали, того полюбили. (2)

Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає,
Хто в любові не знається, той горя не знає. (2)

Житомирська обл., Ружинський р-н с.Бистрик. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Марії Мельниченко

Через гору та в лісок (2)
Подай, милий, голосок, голосок
Подай, милий, голосок!

Ой рад би я голос дать − (2)
В саду листоньки шумлять, шумлять, да
В саду листоньки шумлять.

В саду листоньки шумлять, (2)
Про нас люди говорять, говорять,
Про нас люди говорять.

Все про тебе й про мене, (2)
Що ти ходиш до мене, до мене,
Що ти ходиш до мене.

Ой як ходиш − то ходи,
Ой як любиш − то люби,
Поговору не роби, не роби
Поговору не роби!

Бо то, серце, поговір − (2)
Скажуть люди, що ти мій, що ти мій,
Скажуть люди, що ти мій!

Бо то, серце, славонька − (2)
Скажуть люди − правдонька, правдонька
Скажуть люди − правдонька!

Закарпатська обл., с.Міжгір’я. Гармонізував Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Протягнена нитка.
Чом до мене не приходив?
Нічка була видка.

Чом до мене не приходив,
Коли-м тя чекала, –
Із вечора до півночі
Свічка не вгасала.

Чом до мене не приходив,
Коли-м тя чекала?
Ти повернув лиш на зорі,
Як я уже спала.

Не ходи ми попід вікна,
Не топчи ми грядку –
Я до тебе більш не вийду,
Хоч чекай до ранку!
 

Галичина (?).

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Чия ж то хатина стоїть при долині?
Чия ж то дівчина красна, як калина? (2)

А ніхто не бачить, як дівчина плаче:
Вернися, вернися, мій любий козаче? (2)

Не вернусь, не вернусь – не маю до кого,
Полишив я тебе на хлопця другого. (2)

Як ми ся любили, сухі верби цвіли,
А як перестали – зелені зів’яли. (2)

Чия ж то хатина стоїть при долині?
Чия ж то дівчина красна, як калина? (2)
 

Варіант цієї пісні є у збірнику “Там на Лемковині помедже горами”: “А чия то хыжа” (с.6).
 

З друкованих джерел. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Чия то долина, чиї то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси? (2)

То моя долина, то мої покоси,
То моя дівчина розпустила коси. (2)

Коси розпустила, плечі застелила −
Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила! (2)

Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила −
Козак має жінку, а я полюбила. (2)

Козак має жінку, ще й діточок двоє,
А моє серденько крається надвоє. (2)
 

Слова Романа Купчинського, музика Віктора Матюка (з Сокальщини).

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Човен хитається серед води,
Плеще о хвилі весло,
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.

Люба дівчино, прийди, прийди,
Забудем деннеє зло!

Човен по воді вихитується,
Козак в дівчини випитується:

– Чом в тебе, дівчино,
Очка чорнесенькі?
– Від темної нічки,
Мій милесенький!

Continue reading “ЧОВЕН ХИТАЄТЬСЯ СЕРЕД ВОДИ (лірична)” →

Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот – Варіант 1 (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – Варіант 2 (PDF, mp3):

Чогось мені чудно, чогось мені дивно:
Вже четвертий вечір милого не видно. (2)

Десь його не видно, та ще й не видати –
Повів до Дунаю коня напувати. (2)

Повів до Дунаю коня напувати –
На білім пісочку два слідочки знати. (2)

Що перший слідочок коня вороного,
А другий слідочок миленького мого. (2)

Піду я в садочок та й зірву листочок
Та й понакриваю милого слідочок. (2)

Щоб того слідочка пташки не збродили,
Щоб мого милого другі не любили. (2)
 

Слова Дмитра Павличка, музика Віктора Лісовола.

Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):

Чого ти мною так гордуєш?
Чого ти слів моїх не чуєш, (2)
Коли тобі вклоняюсь я?
Чи, може, іншого кохаєш,
На мене наміру не маєш? (2)
Скажи мені, любов моя!

З грудей я вирву серце нині,
Йому дам крила лебедині (2)
Хай полетить у синю даль.
З моїм невисказаним болем
Над сизим безконечним полем (2)
В мою карпатську сторону…

Хай полетить за сині кряжі
І матері моїй розкаже (2)
Про біль в душі і гіркоту.
Вона для нього поміж трав
Знайде лиш їй відомі ліки,
Щоб я забув тебе навіки
І снами долю не карав!