ЖАНР: Ліричні

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Марія Мельниченко (mp3):

Осінь довга, холодна,
Да гей, осінь довга, холодна,
Да нічка темна, невидна.

З ким я буду цю ніч спать,
Да гей, з ким я буду цю ніч спать,
Да вечероньку вечерять?

Ой сяду я край стола,
Да гей, ой сяду я край стола,
Да й повечеряю сама.

Повечеряю сама,
Да гей, повечеряю сама,
Бо мого милого нема.

Десь мій милий на Дону,
Да гей, десь мій милий на Дону,
Та я до його полину.

Continue reading “ОСІНЬ ДОВГА, ХОЛОДНА (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Соло: Надія ЗЯБЛЮК (сопрано). Ансамбль “Криниця” Етнографічного хору “Гомін”. Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Академічний камерний хор “Хрещатик”, солістка Наталія КРАВЧЕНКО; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Останні квіти у саду
Вже геть пов’яли, помарніли…
Мороз нагрянув на біду,
і в темну ніч в старім саду
Без жалю поморозив квіти,
Без жалю… На біду…

Пройшла весни щаслива мить –
Ні наздогнати, ні вернути…
Пройшла… А серце все щемить,
Що все так скоро спливло, як мить…
Навіки відбулось, минуло…
А серце все щемить…
 

Слова і музика Романа Купчинського

Пиймо, друзі, грай, музико, – нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино!

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Приспів.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій”.

Приспів.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!

Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?

Рости, рости, подивися
За синєє море –
По тім боці моя доля,
По цім боці горе.

Там десь милий чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу –
Його виглядаю…

…Отак тая чорнобрива
Плакала, співала,
і, на диво, серед степу
Тополею стала.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Академічний камерний хор “Хрещатик”. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Пливе над річкою туман.
Пливе туман…
Осиротів широкий лан.
Широкий лан…
І все навкруг оповива глибокий сон.
Глибокий, тихий сон…
І мріють верби в тишині.
У тишині…
Про незабутні ясні дні…
Про ясні дні…
А попід гору все туман,
Усе туман,
Пливе густий туман…

І тільки думи все снують,
Заснути серцю не дають…
І тільки пам’ять не дріма,
Все пережите обійма!

Continue reading “ПЛИВЕ НАД РІЧКОЮ ТУМАН (лірична)” →

Київська обл., смт Тараща. Мелодію записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Віри Кириченко, текст збірний.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Київська обл., смт Тараща, від Віри Кириченко:

Повій, вітре та буйнесенький
З глибокого яру,
Прибудь, прибудь, ти мій миленький,
З далекого краю!

Ой рад вітер та й повівати –
Яр дуже глибокий,
Ой рад би я та й прибувати –
Край дуже далекий.

Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі, від Віри Глушко:

А я свого та й миленького
В похід виряджала,
Дала йому та й зозуленьку,
Щоб рано кувала.

Дала йому та й зозуленьку,
Собі соловейка,
Ой щоб йому та й там легенько,
Мені веселенько.

Continue reading “ПОВІЙ, ВІТРЕ ТА БУЙНЕСЕНЬКИЙ (лірична)” →

Записав Леопольд Ященко від хору з с.Топорівка Новоселицького р-ну Чернівецької обл. на республіканському огляді художньої самодіяльності у Києві, 1956 р.

Оригінальний запис цієї пісні надруковано у збірнику “Буковинські народні пісні”, стор.261-262.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повій, вітре, яром, яром, (2)
На ту пшениченьку яру. (2)

Повій, вітре, по долині, (2)
По червоній калині. (2)

Там дівчина стояла, (2)
Цвіт калини ламала. (2)

До личенька прикладала, (2)
Свої матінки питала: (2)

Ой чи буду я такая, (2)
Як калинонька цяя? (2)

Ой будеш, доню, будеш, (2)
Доки коло мене будеш! (2)

А як підеш від мене, (2)
Спаде красонька з тебе. (2)

Спаде з личенька красиця, (2)
Як із листячка росиця. (2)
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий,
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море,
Широке синіє.

Чумак іде – подивиться,
Та й голову схилить.
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.

Подивиться – серце мліє:
Кругом ні билини,
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Полтавщина, Лубенський повіт. Записала Євгенія Ліньова, 1908 р. Обробка Леопольда Ященка.

Співає Етнографічний хор “Гомін” імені Леопольда Ященка, керівник Валентина Команчук. Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс хорових колективів, Національний музей народної архітектури та побуту, Київ, с.Пирогів, 03.06.2018.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Поза селом, поза селом
Повезено сіно.
Ой десь моє серденятко
Та й вечеряти сіло,
Вечеряти сіло…

Ой вечеряй, серденятко,
Вже й сонечко зайшло,
Та й подавай голосочок
У вишневий садочок,
В вишневий садочок…

Ти думаєш, дівчинонько,
Що я в степу ночую,
А я твої голосочки
Та й щовечора чую! (2)

Ой якби я, козаченьку,
Твій голос зачула, –
Вилітала б із віконця
Та як сива зозуля,
Як сива зозуля!
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Позволь мені, мати, криницю копати −
Чи прийдуть дівчата води набирати?
Усі дівки прийшли води набирати,
Лиш мої милої не пускає мати!

Позволь мені, мати, корчму збудувати −
Чи прийдуть дівчата до корчми гуляти?
Усі дівки прийшли до корчми гуляти,
Лиш мої милої не пускає мати!

Позволь мені, мати, на лавці лежати −
Чи прийдуть дівчата на смерть наряжати?
“Іди, іди, доню, іди − не барися,
Із своїм миленьким навіки простися!”

А тая дівчина та й свій розум мала −
Обняла козака ще й поцілувала!

А вже ж тая слава по всім городочку,
Що жива із мертвим ходить по садочку!
А вже ж тая слава по всім селі стала,
Що жива із мертвим на рушничок стала!