Будучи одним з ініціаторів створення Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, Музею народної архітектури та побуту України, Іван Гончар став також “хрещеним батьком” нині добре знаного етнографічного хору “Гомін”. Саме з його благословення розпочалися на Великдень 1969 року веснянки на Дніпрових схилах – співаючи, сюди вийшла молодь, вбрана у барвисті народні строї з музейної збірки Івана Гончара…
Відтоді минуло майже чотири десятиліття. Етнографічний хор “Гомін” пройшов нелегкий шлях. На початку 70-х він був ліквідований як націоналістичний, а його керівник та учасники зазнали політичних переслідувань. З початком “перебудови” хор відродився і донині продовжує справу відродження традиційних народних свят та побутового співу на теренах столиці…
Приходячи до затишної Гончарової хати на день народження господаря, його побратими й однодумці завжди приносили з собою пісню. І нині, згадуючи свого духовного батька та ідейного натхненника Івана Гончара, “Гомін” співав у Музеї колядки, щедрівки, ліричні та патріотичні пісні.
