Новини
У дорозі до рідної пісні (інтерв’ю з Леопольдом Ященком) − Надія ДАНИЛЕВСЬКА, 2008
Надія Данилевська. У дорозі до рідної пісні [Інтерв’ю з Леопольдом Ященком] / Журн. Українська культура. − 2008. − PDF.
Виповнюється 80 років від дня народження Леопольда Івановича Ященка – відомого композитора, музикознавця, легендарного і незмінного керівника хору “Гомін”, невтомного борця за впровадження і популяризацію української народної пісні серед народних мас, лауреата державної Шевченківської премії. Цю радісну подію з ним розділяють близькі: дружина Лідія Григорівна Орел, сини Іван з сім’єю і Тарас, внучки Лариса з сім’єю і Ліна та правнучка Валерія; учасники його хору, численні шанувальники таланту і творчості; редакція журналу “Українська культура”. З роси й води Вам, шановний ювіляре!
− Леопольде Івановичу, як Ви готуєтеся зустріти свій 80-річний ювілей?
− Я зобов’язаний, звичайно, здобутки всі до ладу привести. Бо вже прийшла пора. Про це не можна не думати щодня. Якби все залежало від мене. А то все це пов’язано із загальним станом речей у державі. Поки що із того реального, про що можна говорити, – це авторський вечір у філармонії. Якщо не поміняється дата, то 29 листопада цього року. Кілька років тому у мене був вечір у філармонії. Він гарно пройшов. Крім аматорів, брали участь професійні колективи, артисти. Сподіваюсь, вони будуть і цього разу.
СПОМИНИ ПРО ДРУГА (Леопольда Ященка) – Лю ПАРХОМЕНКО, 2018
Лю Пархоменко. Спомини про друга [Леопольда Ященка]. – Оригінальний текст автора.
Друг мій – Леопольд Ященко – неповторна творча особистість із генерації шестидесятників. Був різнобічно обдарованим, стихійним демократом, обстоював права людини, свободу слова. Серед радянського національно знівельованого соціуму не приховував гідності українця. Вирізнявся питомою цілісністю натури, високою порядністю, потребою правди та злагоди у стосунках.
Сферу його особливих зацікавлень становили сутнісні питання природи мистецтва і життєдіяльності суспільства. Мав виразну патріотичну громадянську позицію.
Ми були однокурсниками в Київській консерваторії (1950-1954 рр.), співробітниками в ІМФЕ АН УРСР (1958-1968 рр.), були друзями, солідарними в головних позиціях.
Continue reading “СПОМИНИ ПРО ДРУГА (Леопольда Ященка) – Лю ПАРХОМЕНКО, 2018”
Пісні Черкащини: добірка Леопольда Ященка − 2004
Пісні Черкащини: Добірка Леопольда Ященка / Упорядники: Леопольд Ященко, Лідія Орел. Художнє оформлення: Володимир Юрчишин. − Київ: ГО “Фонд Івана Гончара”, ПП “Верещинські”, 2004. − 56 с., іл., нот. − PDF.
Збірник містить польові записи та гармонізації маловідомих, але яскравих і виразних обрядових та ліричних народних пісень. Має насамперед репертуарне призначення.
Висловлюємо найщирішу вдячність ПП “Верещинські” та родині Садових — Ірині Валентинівні й Григорію Андріановичу, чиїми зусиллями й коштом була видана ця книжка.
Від упорядника:
У цій збірці представлено лише невелику частку пісенних скарбів Черкащини, зібраних фольклористами протягом останнього століття. Загальновідомі хрестоматійні зразки ми намагалися обминати, надаючи перевагу місцевим оригінальним творам. Зокрема, з великої спадщини відомого збирача Порфирія Демуцького взято лише кілька пісень.
Черкащина − Шевченків край − обіймає територію сучасної Черкаської області, до якої належать не лише прилеглі до батьківщини Шевченка райони Правобережжя, а й лівобережні − Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський. Отже, визначення краю є умовним, пристосованим до сучасного адміністративно-територіального поділу. Що ж до народної пісенної культури, то тут між районами Середньої Наддніпрянщини різниця невелика, тим більше в сучасну добу розвитку новітніх засобів зв’язку.
Continue reading “Пісні Черкащини: добірка Леопольда Ященка − 2004”
Яким має бути наш державний гімн – Леопольд ЯЩЕНКО, 1999-2009
Леопольд Ященко. Яким має бути наш державний гімн. [Оригінальний текст з архіву автора]. – 1999-2009. До теми: • Леопольд Ященко. Гімн має співати весь народ. – Газ. Україна і світ. – 2005. – 11-17 грудня(?). – PDF.
Напевне, багатьом із нас доводилося бути свідками такого невтішного явища: на велелюдному урочистому зібранні в механічному запису звучить мелодія державного гімну, всі встають і мовчки слухають. І лише дехто несміливо підспівує у низькому регістрі, так що його ледве чути.
У чому ж річ? Чи ми вже геть відучилися співати, чи слів не знаємо? Та ні ж бо, справа у незручній тональності: професіонали “підігнали” її під себе, не дбаючи про широкий загал. Тим самим нехтується сама функція державного гімну, який має бути приступним для всіх, а не лише для вишколених академічних капел.
Тому ми опустили тональність на півтора тони – з сі-бемоль мажору в соль мажор – і пропонуємо свою редакцію, яка, на наш погляд, забезпечує звучання всіх партій мішаного хору у більш-менш зручному регістрі. В цій редакції хор “Гомін” співає державний гімн уже багато років.
Continue reading “Яким має бути наш державний гімн – Леопольд ЯЩЕНКО, 1999-2009”
Режим був нещадний до неслухів (спогад про події 1968 року) – Леопольд Ященко, 1999
Леопольд Ященко. Режим був нещадний до неслухів [Спогад про події 1968 року] / До 30-річчя Листа протесту проти політичних переслідувань в Україні // Журн. Сучасність. – 1999. – №1. – Січень. – С.104-105(88-109). – DJVU.
У квітні 2018 року минуло півстоліття від тієї вікопомної події – підписання Листа протесту проти політичних переслідувань в Україні, відомого ще як “Лист ста тридцяти семи (або ста тридцяти дев’яти)”. Републікуємо сьогодні спогади одного з підписантів – Леопольда Ященка, написані ним двадцять років тому для журналу “Сучасність”.
Разом із Ященком листа підписали ще кілька учасників хору “Гомін”: етнограф Лідія Орел, інженер Ганна Даценко, біолог Андрій Путь, журналістка Маргарита Довгань – і художниця Алла Горська, яка невдовзі загинула від рук КДБістів. Кожен з них пройшов свій тернистий шлях. Згадаймо їх сьогодні – їхнє життя, працю і вболівання за Україну…
Отже, слово свідка і учасника тих подій – Леопольда Ященка.
Лист протесту проти політичних переслідувань в Україні – квітень 1968
За публікацією: До 30-річчя листа протесту проти політичних переслідувань в Україні // Журн. Сучасність. – 1999. – №1. – Січень. – С.88-109. – DJVU.
Лист протесту проти політичних переслідувань в Україні, відомий ще як “Лист ста тридцяти семи (або ста тридцяти дев’яти)”, був одним із найпомітніших актів протидії неосталінським тенденціям в СРСР та відновленню політичних репресій. Він викликав великий резонанс в Україні та у світі. До 30-річчя цієї події журнал “Сучасність” надрукував текст листа (свого часу опублікований у західній пресі) і спогади ряду підписантів, зокрема й Леопольда Ященка.
Після введення радянських військ до Чехословаччини у серпні 1968 року ЦК КПРС прийняв закрите рішення про посилення ідеолого-пропагандистської діяльності, у тому числі доручивши КДБ СРСР посилити роботу проти дисидентського руху. У Кремлі гору брали сталіністи.
Незадовго до цих подій, у квітні 1968 року було відправлено громадського листа на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних процесів. Лист було написано у стриманих формулюваннях, обережно та толерантно. У ньому зверталась увага на відхід від рішень ХХ з’їзду КПРС, порушення соціалістичної законності.
Continue reading “Лист протесту проти політичних переслідувань в Україні – квітень 1968”
Леопольд Ященко: ШКОЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ ДЛЯ МІСТА
Ясний вогонь душі Леопольда Ященка продовжує горіти й сьогодні, коли його вже немає з нами. І не лише в людській пам’яті – бо ж скільком він дав пісенні крила!.. Доробок маестро вражає розмаїттям і неймовірними обсягами: твори та обробки, наукова праця, концептуальні знахідки в підході до української пісенної культури.
Спробуймо хоча б побіжно оглянути подароване ним Україні й світові.
• Основні напрямки діяльності Леопольда Ященка • Народні джерела й наукова праця • Робота з “Гомоном” • Автентичний спів • Стихійний міський спів • Робота з початківцями • Академічний спів • Музичний супровід та інструментальна музика • Ідеальна лабораторія • Виступи й концерти • Народні свята – живе життя пісень • Примітки
Continue reading “Леопольд Ященко: ШКОЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ ДЛЯ МІСТА”
Авторський вечір Леопольда Ященка до 80-річчя, Національна філармонія, 29.11.2008 – ВІДЕО
Виконавці:
- Етнографічний хор “ГОМІН”. Керівник Леопольд ЯЩЕНКО.
- Камерний ансамбль “КРИНИЦЯ” (зі складу хору “Гомін”) Будинку вчених НАН України. Керівник Леопольд ЯЩЕНКО.
- Гурт “КОЗАКИ” – чоловіча група хору “Гомін”. Керівник Леопольд ЯЩЕНКО.
- МУЗИКИ хору “Гомін” у складі: родина ВЕРБОВЕЦЬКИХ – Богдан (гітара), Данило (бандура), Соломія (скрипка І), Марко (скрипка ІІ), Уляна (альт); Леопольд Ященко, Катерина Міщенко (сопілки). Керівник Леопольд ЯЩЕНКО.
- Вокальне тріо “ЛЕЛІЯ” у складі: Ніна СТРЕЛЬНІКОВА, Тетяна КРАСЮК та Раїса СОБКО.
- Вишгородський муніципальний ансамбль “КОРАЛІ”. Керівник Леся ПОТІЦЬКА.
- Національний академічний оркестр народних інструментів. Художній керівник та головний диригент – Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка, Народний артист України Віктор ГУЦАЛ; диригент Іван КОРІНЬ.
- Академічний камерний хор “ХРЕЩАТИК”. Художній керівник і головний диригент Павло СТРУЦЬ.
- Народний артист України Олександр ВАСИЛЕНКО, Заслужена артистка України Оксана КАЛІНЧУК, Заслужений працівник культури України, етнограф Надія ЗЯБЛЮК, Оксана ДОНДИК, Ніна СТРЕЛЬНІКОВА, Олена ГОРЯЙНОВА, Лариса ГОРЕНКО (ф-но), Олександр БІДА, Наталія ІЛЬЧЕНКО, Наталія КРАВЧЕНКО.
Відеозаписи надали Михайло Горбунов та Володимир Мусієнко.
ЗВЕРНЕННЯ до керівників самодіяльних хорів міста Києва та всіх шанувальників народної пісні – Леопольд ЯЩЕНКО, 2003
Леопольд ЯЩЕНКО. Звернення до керівників самодіяльних хорів міста Києва та всіх шанувальників народної пісні. [Оригінальний текст з архіву автора]. – 2003.
Ми, українці, вже звикли хвалитися тим, що являємо собою співучий народ і що створили не одну сотню тисяч пісень. Це справді так. Але не слід забувати, що творцями цих багатств є переважно наші предки, які співали при кожній нагоді – і в радості, і в горі.
Нині ж ми свої пісенні скарби втрачаємо на очах, і головною причиною цього є, на жаль, науково-технічний прогрес. Люди старшого віку є свідками того, що в нашому музичному побуті протягом останніх 50-ти років відбулася справжня революція: від мистецького самообслуговування ми перейшли до сервісу. Нині вже техніка за нас і співає, і грає, задовольняючи ледве чи не всі наші естетичні потреби. Забезпечуючи нам мистецький комфорт, вона разом з тим пригнічує масову творчу ініціативу. Внаслідок цього з творців пісенної культури ми поступово перетворюємося на її пасивних споживачів. У кращому разі замість техніки перед нами виступають всюдисущі естрадні “зірки”, а ми тільки слухаємо та в долоні плещемо.
З концерту “Гомону” й “Криниці” в Будинку вчених 16 квітня 2014 року – ВІДЕО
Цікавий архівний відеозапис: концертний – і водночас неофіційний… :) Цей захід було проведено на вимогу адміністрації Будинку вчених – такий ніби творчий звіт ансамблю “Криниця”, що від середини 1980-х років працював тут під керівництвом Леопольда Ященка і був фактично музично-грамотною основою “Гомону”. Проте на 2014 рік межа між “Криницею” й “Гомоном” вже була доволі умовна, тому на сцені співають не лише “криничани”, а й “гомінчани”.
Вечір ніде не рекламувався, і в залі мало людей – переважно хористи, учасники недільних співів, їхні родичі й знайомі, а також співробітники Будинку вчених. Атмосфера була тепла й невимушена. Оскільки не було музик, то деякі пісні тут мали свої “неофіційні” версії виконання – без супроводу.
Continue reading “З концерту “Гомону” й “Криниці” в Будинку вчених 16 квітня 2014 року – ВІДЕО”
