День пісень “Співаймо разом!” – пам’яті Леопольда Ященка

Співаймо разом! У неділю, 11 червня 2017 року з 15:00 в Музеї Івана Гончара відбудеться новітній захід, що з часом має стати у Києві традиційним: День пісень “Співаймо разом!”

Запрошуємо всіх охочих громадян поспівати гуртом загальновідомі українські пісні – шедеври української та світової музичної культури.

Запрошуємо до участі також хорові колективи, згодні під час свого виступу на сцені орієнтуватися не на слухача, а на учасника: виконувати пісні з повторами, повним текстом – і без сценічних обробок, несподіваних пауз та інструментальних перегр.

Орієнтуємося на девіз “Співаймо разом!” – адже наша пісня щонайкраще об’єднує людей!

День пісень присвячуємо пам’яті Леопольда Івановича Ященка [1928–2016] – фольклориста, композитора, засновника й багаторічного керівника київського Етнографічного хору “Гомін”, фольклорних ансамблів “Криниця” та “Козаки”. Понад сорок літ Леопольд Ященко та очолювані ним колективи успішно працювали на ідею збереження народного побутового співу на теренах великого міста, навчаючи дорослих людей і молодь співати – не для сцени, а для себе.

Організовувані Ященком співочі концерти до великих державних свят – Дня Незалежності, Дня Конституції та Дня Києва – завжди відбувалися під девізом “Співаймо разом!” А для повсякденного навчання була започаткована окрема форма роботи – недільні співи для всіх охочих.

Нині хор “Гомін” та ансамбль “Криниця” продовжують справу, започатковану засновником і вчителем, і запрошують громаду до участі в народному святі української пісні та побутового співу, яке відбудеться на подвір’ї (за негоди – у приміщенні) Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”.

Добірка текстів і нот хрестоматійних українських пісень >>

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Ласкаво просимо!

8 червня 2017   (оновлено 09.06.2017)   //   Категорії: Актуальне, Новини, Повідомлення                                

НАРОДНА ПІСНЯ В НАШОМУ ПОБУТІ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1994

Леопольд Ященко Невтішне становище нашої народно-пісенної культури нині чимдалі більше турбує всіх, хто небайдужий до її долі. Люди все менше співають у побуті, і не тільки в місті, а й у селі, яке здавна було джерелом і охоронцем народних традицій. “Чи співатимемо ми в XXI столітті?” – такі тривожні питання ставлять читачі в пресі (газета “Культура і життя”, 15.05.1993). І небезпідставно. “Хто мені скаже – чи чув він, як у селі на вулиці співають дівчата? Не кажу вже про те, що її, тієї пісні, нема кому співати. Навіть там, де і є молодь, чомусь це не заведено. Ідуть собі юнаки та дівчата до клубу, почовгають там на дискотеці, та й додому” (там же).

І це, на жаль, типова картина для нашого часу. “По селах забувають, і то без найменших докорів сумління, слова і мелодії народних пісень, народні традиції і звичаї… клуби перетворюються на кінотеки і дансинги…” (там же, 11.09.1993р.).

Найчастіше кризу народної культури пов’язують із тяжкою спадщиною минулого, з руйнівною дією асиміляторського тоталітарного режиму, який намагався знівелювати нашу культуру, підірвати її самобутнє коріння, вбити в народі історичну пам’ять. Все це спричинилося до того, що народ у значній своїй масі збайдужів до власних духовних надбань, не цінує тих багатств, які дісталися йому в спадщину.

Читати далі »

8 січня 2017   (оновлено 08.01.2017)   //   Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ                             Теґи: ,    

НАРОДНА ПІСНЯ ЯК ЧАСТИНА НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ – Василь ТРИЛІС

Одягають вінок

Василь Триліс, Київ, 2000.
Джерело: pisni.org.ua.

1. Фізіологія

Перший крик немовляти – це профілактична фізіологічна процедура, запрограмована Природою: швидкий, майже конвульсивний вдих повітря, а затим тривалий, вичерпний аж до конвульсії видих. Тривалість видиху зумовлюється його гальмуванням, гальмування ж забезпечують голосові органи – лунає Перша Пісня Життя. Забігаючи наперед, скажемо, що вона не з веселих і, отже, підтверджує буддійську благородну істину: життя є страждання.

На тому не кінець. Подивіться й подивуйтеся, як люблять діти горланити, навіть коли не страждають. А як страшно кричить чоловік, кидаючись на ведмедя, мамута чи свого ж таки брата-супостата! Який хор гримить над полем битви! Чим гучніший крик, тим страшніше ворогові, і цей психологічний тиск має об’єктивні, фізіологічні підстави: регулярно вправляючи собі горлянку й легені, людина поліпшує й посилює не тільки гучність голосу, але й кровообіг, обмін речовин, загальну життєздатність і силу.

Читати далі »

6 липня 2016   (оновлено 06.10.2016)   //   Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ                             Теґи: ,